Державний прапор є символом країни, втіленням національної єдності, честі та гідності, адже вшанування прапора України – дань традицій державотворення, історії та сьогодення.

Синій та жовтий кольори прапора – поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим безмежжям хлібного лану – символу мирної праці й достатку. Усим тим, чим славилася наша Вітчизна споконвіку.

Свято встановлено «…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…»

Державний Прапор – один із трьох офіційних державних символів, що символізують суверенітет держави. Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

У європейській геральдиці синій символізує великодушність, чесність, вірність і бездоганність. Жовтий (золотий) символізує знатність, могутність і багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання.

Довідка

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (із різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується з часів прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, поширюються блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, що представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно сформувалося як єдинонаціональне на початку XX ст. Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. у Росії. 22 березня 1918 р. Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 р. синьо-жовтий прапор став і державним символом Західноукраїнської Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 р. – у Карпатській Україні.

24 серпня 1991 р. відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.