НАВЧАЛЬНА РОБОТА

На кафедрі проводиться підготовка здобувачів вищої освіти за другим (магістерським) рівнем за наступними спеціальностями: 4  курсу за спеціальністю «Стоматологія», 5 курсу I, II, III медичних факультетів та V, VI та VII медичних факультетів з підготовки іноземних студентів, які навчаються за спеціальностями «Медицина» та «Педіатрія», з дисциплін «Епідеміологія та принципи доказової медицини» та «Військова епідеміологія»; здобувачів вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем, які навчаються за спеціальністю «Медсестринство» з дисципліни «Епідеміологія» (денна та заочна форми навчання). Також на кафедрі викладаються курси за вибором «Клінічні аспекти імунопрофілактики», «Методи епідеміології в клінічній медицині. Основи доказової медицини» для здобувачів вищої освіти 6 курсу медичних факультетів, «Біостатистика та клінічна епідеміологія» для здобувачів вищої освіти, які навчаються за спеціальністю «Стоматологія». На кафедрі навчаються лікарі – інтерни за спеціальністю «Епідеміологія», для лікарів-інтернів за спеціальністю «Клінічна лабораторна діагностика» як суміжний цикл викладається курс «Клінічна епідеміологія». Проводиться підготовка здобувачів другої вищої освіти - магістрів (заочна форма навчання) за спеціальністю «Громадське здоров’я». Для лікарів закладів охорони здоров’я проводяться спеціалізація за фахом «Епідеміологія» та курси тематичного удосконалення з актуальних проблем та профілактики патологічних станів людини та збереження громадського здоров’я.

Викладання лекцій здобувачам вищої освіти здійснюється в лекційній залі кафедри епідеміології, яка оснащена сучасною стереоакустичною системою та мультимедійним проектором. Кафедра має музей історії кафедри епідеміології та наукову бібліотеку, що використовуються в навчальній та виховній роботі. На кафедрі діє науковий гурток для здобувачів вищої освіти.

Наразі кафедра активно використовує в навчальному процесі технології дистанційного навчання, створюються власні дистанційні курси з дисциплін.

НАПРЯМКИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Основними напрямками науково – дослідної роботи кафедри є удосконалення та наукове обґрунтування системи епідеміологічного нагляду інфекційних хвороб, застосовуючи нові методи, в тому числі методи моделювання епідемічних процесів та інформаційні технології; забезпечення біобезпеки країни шляхом розробки та наукового обґрунтування раціональних та ефективних профілактичних та протиепідемічних заходів; розробка сучасних технологій інфекційного контролю та профілактики інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги, та шляхів стримування резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів; створення системи епідеміолого – епізоотичного нагляду за інфекціями, спільними для людей і тварин, у контексті стратегії «Єдине здоров’я». Окремим розділом наукової роботи є вивчення питань епідеміології неінфекційних хвороб, зараз співробітники кафедри працюють над розробкою комплексу заходів щодо профілактики захворювань, пов’язаних з харчуванням, у дітей шкільного віку в Україні.

Кафедра бере активну участь у спільних міжнародних наукових проектах, в рамках співробітництва з The Baltic Antibiotic Resistance collaborative Network (BARN) (проекти EniLab, Healthcare Improvement Work in Europe: implementing guidelines preventing – HIWE та ін.), European Joint Action on antimicrobial resistance and healthcare-associated infections (EU-JAMRAI) (проекти Europe fostering synergies to keep antibiotics working, HCAI, The Optimal Strategy of the Prevention of CAUTI), з CDC (Сontrol Diseases Center USA) та DTRA (The Defense Threat Reduction Agency) з питань впровадження інтервенційної епідеміології в Україні, концепції «One Health» тощо.

ОСНОВНІ НАУКОВІ ЗДОБУТКИ

За останні 5 років було надруковано: 2 підручники, 2 навчальних посібника, понад 400 статей та   тез доповідей; видано: інформаційних листів – 5, методичних вказівок – 11, монографій – 3, отримано 9 патентів, 10 свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір.

Результати наукових досліджень кафедри епідеміології були представлені на численних міжнародних наукових форумах в США, Швеції, Австрії, Італії, Бельгії, Греції, Туреччині, Польщі, Литовський Республіки, Грузії, Білорусі, Казахстані, Узбекистані, Україні тощо.

НАУКОВА СПІВПРАЦЯ

Кафедра епідеміології плідно співпрацює з вищими навчальними закладами та науково-дослідними інститутами - кафедрами Харківського національного медичного університету та ННМК "Університетська клініка" ХНМУ; Національним медичним університетом ім. О.О. Богомольця (НМУ); Харківською медичною академією післядипломної освіти; Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласний медичний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала»; ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України»; ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України; Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»; ННЦ «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини»;

з закладами практичної охорони здоров’я - ДУ «Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України»; Військово-медичним клінічним центром Північного регіону; КП «Комунальне некомерційне підприємство Шепетівський Центр первинної медико – санітарної допомоги» Шепетівської районної ради Хмельницької області; КЗОЗ «Харківська обласна дитяча клінічна лікарня № 1»; КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», КЗОЗ "Обласний спеціалізований будинок дитини "Зелений гай"; КЗОЗ «Харківський обласний центр профілактики і боротьби зі СНІДом»; Центром громадського здоров’я МОЗУ; з закордонними закладами - Public Health Agency of Sweden, Respublikines Vilniaus universitetines ligonines; Sfanta treime municipal clinical hospital Chisanau, republic of Moldova.

КОНСУЛЬТАТИВНА РОБОТА

Професорсько-викладацький склад кафедри постійно надає аналітично-консультативну допомогу співробітникам Центру громадського здоров’я МОЗУ, Центрам громадського здоров’я та обласним лабораторним центрам МОЗУ» Харківської та інших областей України з питань визначення шляхів оптимізації епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами, прогнозування динаміки та проявів епідемічних процесів й контролю епідемічних процесів окремих інфекційних захворювань.

Для закладів служби громадського здоров’я України співробітниками кафедри розроблені комп’ютерні програми для проведення оперативного та ретроспективного епідеміологічного аналізу, математичні моделі епідемічних процесів окремих інфекційних хвороб. Результати роботи відображено в сумісних публікаціях у наукових фахових збірках та журналах і виданнях міжнародних науково-метричних виданнях Scopus та Web of SCIENCE.

Викладачі кафедри здійснюють керівництво науково-практичними роботами лікарів, які проходять спеціалізацію/стажування з епідеміології або навчаються на курсах тематичного удосконалення з актуальних питань епідеміології.

Співробітники кафедри проводять консультування первинної та вторинної ланки надання сучасної медичної допомоги, закладів громадського здоров’я по питанням організації протиепідемічних заходів в осередках нової інфекції COVID-19, її епідеміологічних особливостей та прогнозу захворюваності на дану інфекцію; інфекційного контролю за інфекціями, пов’язаними з наданням медичної допомоги, та стримування антибіотикорезистентності збудників інфекційних хвороб, тощо. Співробітники кафедри проводять майстер – класи, тренінги, ділові ігри з різних питань епідеміології та профілактики інфекцій, в тому числі з гігієни рук «Чисті руки», з питань інфекційного контролю та профілактики інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги, та стримування антибіотикорезистентності тощо.

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Кафедра епідеміології ХНМУ є однією із старіших не тільки в Україні, а й у світі. Вона була заснована у 1930 році Михайлом Миколайовичем Соловйовим, учнем засновника вітчизняної наукової епідеміології академіка Данила Кириловича Заболотного. Вчений зі світовим ім'ям, член АМН СРСР, заслужений діяч науки УРСР академік М.Н. Соловйов очолював кафедру з 1930 по 1969 р. р. В 1933 р. М.Н. Соловйов видав українською мовою підручник за курсом «Епідеміологія», а в 1936 р. – посібник для лікарів і студентів «Загальна епідеміологія». Ці підручники стали першими в Україні друкованими виданнями такого напрямку.

В цей період наукова робота кафедри і підготовка фахівців здійснювалася за двома напрямками: крайова епідеміологія і розробка питань епідеміології дизентерії, дифтерії, скарлатини, інфекційного гепатиту, токсикоінфекцій, гельмінтозів, туляремії та ін. Результати цих робіт знайшли відображення в дисертаціях, а також окремих оригінальних роботах Б.В. Бойкова, А.К. Грицай, О.Г. Шварца, І.І. Савойського, Г.Г. Рубінштейна, Г.М. Фішер, а пізніше – В.М. Гуртовенко, Л.В. Колотилової, Т.О. Тищенко, В.А. Шмунеса. З тематики «Епідеміологія гельмінтозів» були захищені дисертації З.І. Мазуркевичем, В.М. Жидовцевим, Н.І. Алєксєєвою, а також вивчалися питання епідеміології туляремії і заходи щодо ліквідації її осередків (М.Ф. Шмутер), епідеміології харчових токсикоінфекцій (І.І. Чернов), епідеміології і профілактики інфекційного гепатиту (В.М. Жданов, Г.М. Старобинець), вірусних захворювань на енцефаліт у зимовий період (І.І. Савойський) та ін. Паралельно з вищезгаданими темами розроблялися питання щодо теорії епідеміології (М.М. Соловйов).

На початку 60-х років кафедра вперше в Україні почала вирішувати важливу науково-практичну проблему стосовно впливу окремих факторів зовнішнього середовища на формування і збереження активного штучного імунітету проти дифтерії. У виконанні цієї тематики взяли участь і досягли певних успіхів В.Д. Черненко (кандидатська і докторська дисертації), А.А. Загнойко, О.Ф. Лисенко, М.Н. Лисих, Л.В. Баданіна, В.В. Мєдвєдєва, І.Я. Єгоров, С.І. Ломоть, В.М. Коломієць, Б.М. Овчаренко, Ю.С. Федоров (кандидатські дисертації). Разом із цим вивчалися питання епідеміології і профілактики інших інфекцій. Так, А.К. Грицай вивчав епідеміологічні особливості малярії, І.І. Клюєв - туляремії, Л.Д. Романова – гельмінтозів і лямбліозів, Л.О. Кляч – гельмінтозів, І.Д. Ладний, Г.І. Падалка – правця, С.М. Рундіна – черевного тифу, О.М. Карабан – туляремії, Ю.О. Желудков – холери, М.М. Гордий – гострих кишкових захворювань.

З 1969 по 1991 р. р. кафедру епідеміології очолював учень М.М. Соловйова – професор Володимир Дмитрович Черненко. Викладачами кафедри в цей період були доценти В.М. Жидовцев, О.І. Ломоть О.І. Гончаров і асистенти Н.І. Алєксєєва, С.М. Рундина, О.М. Карабан, Г.І. Падалка. За сумісництвом викладачами працювали головний державний лікар Харківської області Б.М. Овчаренко, завідувач відділом особливо небезпечних інфекцій обласної санітарно- епідеміологічної станції Т.С. Панкова і лікар-епідеміолог цього відділу Ю.С. Федоров. З 1991 р. по 2010 рр. завідувачем кафедри був д-р мед. наук, професор Олег Михайлович Карабан.

Наукову діяльність на кафедрі починали визнані у світі вчені, зокрема академік АМН СРСР В.М.  Жданов, який запропонував ВООЗ програму глобальній ліквідації натуральної віспи і яка була вдало здійснена на практиці. Цю програму впроваджував в практику вихованець кафедри професор І.Д. Ладний, якого пізніше було обрано заступником Генерального директора ВООЗ та професор О.М. Карабан. Професор В.Д. Черненко був консультантом ВООЗ з питань боротьби з дифтерією.

На сьогодні кафедра є однією з провідних наукових установ з питань епідеміологічного нагляду за інфекційними захворюваннями, центром підготовки кадрів для закладів служби громадського здоров’я України.

За період існування на кафедрі підготовлено 15 докторів і 65 кандидатів медичних наук, на теперішній час в аспірантурі навчається 1 особа.

З 2011 р. кафедру епідеміології очолює д-р мед. наук, професор Тетяна Олександрівна Чумаченко.