Світлої пам’яті Олексія Івановича Осьмачка (26.07.1951–29.08.2021)
29 серпня раптово та передчасно зупинилося енергійне та гаряче серце начальника Редакційно-видавничого відділу Олексія Івановича Осьмачка, якого поважали всі – і ті, хто його добре знав, і хто лише іноді зустрічався з ним у справах і ті, хто безпосередньо з ним працював.
Останні десять років життя Олексія Івановича були пов'язані з ХНМУ. З перших днів своєї праці він влився до багаточисельного колективу медичного вишу, і завдяки професіоналізму Олексія Івановича видавнича справа університету вийшла на якісно новий рівень. Через його руки пройшли тисячі накладів різноманітної продукції, що відповідає потребам ХНМУ. Це і прості бланки для повсякденної роботи відділів та підрозділів університету, і вагомі праці наших науковців, серед яких сотні монографій та навчальних посібників, дипломи тощо.
|
 |
Непоправною ця втрата є також і для сім'ї Олексія Івановича. Він був турботливим і чуйним чоловіком, батьком та дідусем.
Ректорат, профспілкова організація, співробітники Редакційно-видавничого відділу та колеги глибоко сумують з приводу смерті Олексія Івановича Осьмачка та висловлюють найщиріші співчуття рідним, близьким і друзям.
Світла пам’ять про щиру людину, працелюбного, талановитого та ерудованого спеціаліста назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав.
Світлої пам’яті Дениса Дмитровича Бітчука (23.10.1935–24.05.2021)
24 травня зупинилося серце досвідченого викладача, турботливого батька, дідуся, людини, сповненої щирої любові до людей – професора, завідувача кафедри ортопедії, травматології та військово-польової хірургії у 1989−2008 роках Дениса Дмитровича Бітчука.
Професор Денис Бітчук був видатним науковцем. Він розробив нові наукові напрямки в ортопедії та травматології, був автором понад 300 наукових праць, у тому числі 12 монографій, навчальних посібників для лікарів і студентів. Під його керівництвом підготовлено 2 доктори і 13 кандидатів медичних наук.
Денис Дмитрович був прекрасним педагогом. Його талант клініциста, педагога, вченого дозволив проводити яскраві лекції, змістовні клінічні розбори, операції й обходи.
Ректорат, профспілкова організація та колеги, співробітники кафедри ортопедії та травматології, глибоко сумують з приводу смерті Дениса Дмитровича Бітчука та висловлюють найщиріші співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять про мудрого наставника, відкритого, щирого, працелюбного, талановитого та ерудованого вченого, лікаря, назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав. |

|
Світлої пам’яті Ігоря Андрійовича Дехтярука (23.04.1941–15.05.2021)
15 травня пішов з життя кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії № 3 Ігор Андрійович Дехтярук.
Усе його життя було пов’язано з ХНМУ, де він після захисту кандидатської дисертації понад 40 років викладав на кафедрі хірургії № 3, передаючи свій досвід та знання студентам. Для багатьох Ігор Андрійович став наставником і вчителем, деякі вважали його своїм товаришем і другом.
Ігоря Андрійовича відрізняли високий професіоналізм, громадська активність, чуйність і щирість. Як досвідчений лікар-хірург він допоміг багатьом пацієнтам, від яких мав масу позитивних відгуків.
Ректорат, профком співробітників, колектив університету, колеги, студенти глибоко сумують через втрату Ігоря Андрійовича Дехтярука та висловлюють щире співчуття його рідним і близьким.
|

|
Світлої пам’яті Тетяни Іванівни Детушевої (3.03.1957- 8.05.2021)
8 травня 2021 р. пішла з життя секретарка V факультету з підготовки іноземних студентів Тетяна Іванівна Детушева. Сумлінний та відповідальний робітник, красива жінка з відкритою для всіх душею, справжня товаришка, яка користувалася повагою і яку щиро любили як студенти, так і всі, хто з нею працював.
Ректорат, профком співробітників, колектив університету, колеги, студенти глибоко сумують через втрату Тетяни Іванівни Детушевої та висловлюють щире співчуття її рідним і близьким.
Світла пам’ять про Тетяну Іванівну назавжди збережеться в серцях рідних, колег та друзів.
|

|
Світлої пам’яті Ірини Анатоліївни Григорової (22.01.1955–03.05.2021)
3 травня перестало битися серце завідувачки кафедри неврології №1, Заслуженого діяча науки і техніки України, академіка УАН, докторки медичних наук, професорки Ірини Анатоліївни Григорової.
Довгий і плідний шлях Ірини Анатоліївни тісно пов'язаний з ХНМУ. В 1999 р. вона реорганізувала та очолила кафедру медицини невідкладних станів і анестезіології ХНМУ. З 2002 р. завідувала кафедрою нервових хвороб нині неврології № 1 ХНМУ.
Професорка Ірина Григорова була видатним науковцем. Завдяки високому науковому і творчому потенціалу нею розроблені нові наукові напрямки в клінічній неврології. Вона була авторкою понад 500 наукових праць, у тому числі 15 монографій, навчальних посібників для лікарів і студентів, національного підручника «Неврологія» трьома мовами. Під її керівництвом підготовлено 3 доктори і 23 кандидата медичних наук.
Ірина Анатоліївна була прекрасним педагогом. Її талант клініциста, педагога, вченої дозволив проводити яскраві лекції, змістовні клінічні розбори й обходи.
| 
|
Свою багатогранну науково-дослідну, науково-педагогічну діяльність Ірина Анатоліївна поєднувала з науково-організаційною діяльністю, вона 20 років очолювала Харківське обласне науково-медичне товариство неврологів, була членом Спеціалізованої Вченої Ради з нейронаук.
Медична спільнота втратила видатну вчену з великим досвідом практичного лікування, яскравого педагога та щирого наставника.
Ректорат, профком співробітників, колектив університету, колеги, численні учні й соратники глибоко сумують через втрату Ірини Анатоліївни Григорової та висловлюють щире співчуття її рідним і близьким. Світла пам’ять про Ірину Анатоліївну – видатну вчену, вчительку, чуйну людину – назавжди збережеться в серцях рідних, колег та друзів.
Світлої пам’яті Валерія Івановича Кравченка (18.04.1942–26.04.2021)
26 квітня зупинилося серце досвідченого викладача, турботливого батька, дідуся і чоловіка, людини з великої літери, сповненої щирої любові до людей – доцента кафедри громадського здоров’я та управління охороною здоров’я Валерія Івановича Кравченка.
Життя Валерія Івановича було сповнене випробувань, звитяг і різноманіття. Голодне воєнне дитинство, згодом навчання на гірничому факультеті Харківського інженерно-економічного інституту за фахом «Економіка та організація гірничої промисловості». Протягом свого життя працював на керівних посадах.
Так, тривалий час Валерій Іванович завідував кафедрою історії та політекономії ХМІ. Як завідувач був відкритий до спілкування, завжди готовий допомогти і справою, і порадою. Сприяв становленню двох докторів наук на кафедрі, створював умови для творчої роботи молодим викладачам.
На кафедрі громадського здоров’я та управління охороною здоров’я викладав курс «Економіка охорони здоров’я».
Ректорат, профспілкова організація та колеги, співробітники кафедри громадського здоров’я та управління охороною здоров’я глибоко сумують з приводу смерті Валерія Івановича Кравченка та висловлюють найщиріші співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять про мудрого наставника, відкритого, щирого, працелюбного, талановитого та ерудованого вченого-економіста назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав і вельми поважав. | 
|
Світлої пам’яті Ольги Вікторівни Ніколаєвої (30.08.1957–12.04.2021)
12 квітня пішла з життя професорка, завідувачка кафедри загальної та клінічної патофізіології ім. Д.О. Альперна Ольга Вікторівна Ніколаєва.
Трудова діяльність Ольги Вікторівни була тісно пов’язана з медициною. Вона з відзнакою закінчила Харківський медичний університет, згодом працювала на кафедрі госпітальної педіатрії ХМІ в Харківській обласній дитячий клінічній лікарні. З 2011 року очолювала кафедру патологічної фізіології, де продовжувала славні традиції школи патофізіологів.
Ольга Вікторівна була взірцем сумлінного ставлення до своїх обов’язків, високої працездатності, умілої організації головних напрямків діяльності на кафедрі. Найціннішими її рисами були любов до праці, професіоналізм, повага до особистості, мудрість, жіночість та людяність. Серце професорки було сповнене любові й добра. |  |
Ректорат, профспілкова організація і колектив кафедри загальної та клінічної патофізіології ім. Д.О. Альперна, колектив кафедри педіатрії № 1 та неонатології глибоко сумують з приводу смерті Ольги Вікторівни Ніколаєвої та висловлюють найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати дітям, рідним і близьким покійної. Ольга Вікторівна назавжди залишила свій слід у наших серцях і душах. Вічна та світла пам’ять!
Світлої пам’яті Вадима Костянтиновича Шмуліча (19.07.1939–05.04.2021)
5 квітня пішов із життя досвідчений викладач, науковий діяч, майстерний лікар-педіатр, турботливий батько, дідусь та чоловік – доцент кафедри педіатрії № 1 та неонатології Вадим Костянтинович Шмуліч.
Вадим Шмуліч у 1963 році закінчив Харківський медичний інститут, згодом працював у ЦРЛ Краснокутського району та Балаклеївської ЦРЛ на посадах дільничного педіатра та завідувача відділення.
У 1972 році, після закінчення аспірантури, Вадим Костянтинович захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук на кафедрі дитячих інфекційних хвороб та з цього ж року по 2005 рік працював асистентом кафедри пропедевтики педіатрії. З 2006 року – доцентом цієї ж кафедри, з 2011 року по теперішній час – доцентом кафедри педіатрії №1 та неонатології.
За період роботи в ХНМУ шлях Вадима Костянтиновича був наповнений професійними досягненнями, проявами людяності та щирості до маленьких пацієнтів, їх родичів та колег по роботі, мудрістю та оптимізмом. За свою 53-річну науково-практичну діяльність Вадим Костянтинович став співавтором багатьох підручників, науково-методичних посібників та статей. Крім того, за свою багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм був нагороджений грамотою ХНМУ.
Ректорат, профспілкова організація та співробітники університету щиро сумують з приводу смерті Вадима Костянтиновича Шмуліча та висловлюють щирі співчуття рідним і близьким. Вадим Костянтинович залишиться у серцях родини, колег та пацієнтів надійним товаришем та життєлюбом, мудрим радником, який завжди був готовий прийти на допомогу в будь-який час. Пам’ятаємо, любимо, сумуємо. Висловлюємо щирі співчуття родині. Світла пам'ять Вадимові Костянтиновичу!
|
 |
Світлої пам’яті Бориса Володимировича Менкуса (28.11.51–04.04.21)
4 квітня після тривалої хвороби пішов з життя асистент кафедри загальної хірургії № 2 Менкус Борис Володимирович.
Борис Володимирович закінчив лікувальний факультет Харківського медичного інституту в 1974 році, інтернатуру проходив у міській клінічній лікарні № 40, де і працював усе своє подальше життя. З 1977 по 1981 рік – лікарем хірургом, потім – на посаді заступника головного лікаря з лікувальної роботи, а з 1 квітня 2005 року – головним лікарем міської багатопрофільної лікарні № 18 м. Харкова.
Борис Володимирович був творчою та працьовитою людиною, він також працював за сумісництвом на кафедрі загальної хірургії № 2, базою якої є Комунальне некомерційне підприємство «МБЛ № 18».
На жаль, словами важко загоїти на серці рану від втрати та знайти слова втіхи, коли зупиняється серце дорогої вам людини. Проте світлі спогади про Бориса Володимировича, який чесно і гідно прожив своє життя, завжди будуть сильнішими за смерть. У ці скорботні дні ми розділяємо невимовний сум і тугу його близьких і рідних. Світлий, добрий спомин про Бориса Володимировича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із ним, кого він навчав.
Ректорат, профспілкова організація і колектив кафедри загальної хірургії № 2 глибоко сумують з приводу смерті Бориса Володимировича Менкуса та висловлюють найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати дітям, рідним і близьким покійного. Вічна та світла пам’ять!
|

|
Світлої пам'яті Ніни Петрівни Стебліної (22.03.1955–29.03.2021)
29 березня після боротьби з хворобою зупинилось серце доцентки кафедри внутрішніх та професійних хвороб Ніни Петрівни Стебліної.
Життя Ніни Петрівни було плідно пов'язано з Харківським національним медичним університетом, де вона пропрацювала понад 20 років. Прекрасний педагог, лікар та мудрий наставник, професіонал своєї справи, Ніна Петрівна щедро ділилася своїми знанями, знахідками та відкриттями у науковій, навчальній та лікувальній діяльності з колегами та учнями.
Ніна Петрівна була неймовірно доброю, чуйною та щирою людиною, яка завжди посміхалась та надихала. У пам'яті колег вона залишиться душею колективу, людиною, яка вміла вислухати, знайти потрібні слова та вірне рішення.
Ректорат, профком і співробітники університету, колеги і учні висловлюють глибоке співчуття рідним та близьким. Ніна Петрівна назавжди залишила свій слід у наших серцях і душах. Світла пам'ять!
|

|
Світлої пам’яті Алли Петрівни Алексеєнко (20.03.1946–22.03.2021)
22 березня перестало битися серце професорки кафедри філософії, академчині Національної академії вищої освіти України Алли Петрівни Алексеєнко.
Довгий і плідний шлях Алли Петрівни був тісно пов'язаний з Харківським національним медичним університетом, де вона з 1976 року працювала доценткою.
Більше 25 років – з 1993 по 2018 рік Алла Петрівна була завідувачкою кафедри філософії. Досвідчений фахівець, видатна вчена, прекрасний педагог, яку і очно, і дистанційно обожнювали студенти, вона завжди буде прикладом відданого й відповідального ставлення до роботи та чуйного відношення до людей.
|
 |
Алла Петрівна була неймовірно багатогранною людиною, яка щедро ділилася досвідом і мудрістю. Її любов до життя переплавилась на поетичні рядки, сповнені філософських роздумів та поваги до кожної особистості – від найрідніших до студентів і колег. Саме її словами «промовляє» до нас Гімн ХНМУ.
Ректорат, профком і співробітники університету, колеги і учні глибоко сумують через втрату Алли Петрівни Алексеєнко та висловлюють щире співчуття родині, рідним і близьким. Світла пам’ять про Вчену, Поетесу, Наставницю назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто її знав.
Світлої пам’яті Ніни Дмитрівни Тєлєгіної (25.06.1941 – 04.03.2021)
4 березня 2021 року пішла з життя професорка кафедри внутрішніх та професійних хвороб Ніна Дмитрівна Тєлєгіна.
Ніна Дмитрівна пройшла довгий та плідний шлях від студентки до професорки в Харківському національному медичному університеті. Почала своє клінічне, педагогічне та наукове життя на кафедрі факультетської терапії Харківського медичного інституту. З 1977 р. працювала доценткою, згодом професоркою на кафедрі внутрішніх хвороб, СМ та ЛФК. З 2009 р. і до останнього дня була професоркою кафедри внутрішніх та професійних хвороб ХНМУ.
Крім того, Ніна Дмитрівна була видатним клініцистом, лікарем вищої категорії, консультувала хворих ревматологічного, неврологічного, терапевтичного відділень Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 Філії «Центр охорони здоров’я» АТ «Українська залізниця».
Усе своє професійне життя вона віддано працювала в нашому університеті та виховала чималий потік лікарів високої майстерності.
|
 |
Ніна Дмитрівна залишила по собі добру пам'ять, була щирою, натхненною людиною, яка завжди підтримувала та чуйно ставилися до хворих, студентів, колег.
Глибоко сумуємо та співчуваємо родині, друзям, пацієнтам, всім близьким та небайдужим.
Ректорат, профспілкова організація співробітників ХНМУ та колектив університету глибоко сумують з приводу смерті Ніни Дмитрівни та висловлюють щирі співчуття рідним, близьким і друзям померлої.
Світла пам’ять Людині, Лікарю, Вченому, Вчителю професорці Ніні Дмитрівні Тєлєгіній!
Світлої пам’яті Ірини Ярославівни Грішиної (10.02.1981–20.02.2021)
20 лютого після тривалої і тяжкої хвороби пішла з життя асистентка кафедри дитячих інфекційних хвороб Ірина Ярославівна Грішина.
Ірина Грішина закінчила ХНМУ у 2009 році за спеціальністю «Медико-профілактична справа». Після проходження інтернатури та спеціалізації за фахом «Дитячі інфекційні хвороби» протягом чотирьох років працювала лікарем-інфекціоністом на базі Обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні, отримала другу лікарську кваліфікацію. З 2015 року працювала асистентом на кафедрі дитячих інфекційних хвороб ХНМУ.
Ірина Ярославівна була щирю, доброю, світлою та чесною людиною. Вона була прикладом сумлінного ставлення до роботи, високої відповідальності та поваги до колег.
Ректорат, профспілкова організація співробітників і колектив університету глибоко сумують з приводу смерті Ірини Ярославівни Грішиної та висловлюють щирі співчуття родині й близьким. Світла пам'ять про неї назавжди залишиться у наших серцях. |
 |
Світлої пам’яті Олександра Ігнатовича Харченка (20.07.1921–02.12.2020)
2 грудня, на 99-му році, пішов з життя ветеран Другої світової війни, колишній завідувач кафедри фізичного виховання та здоров’я ХНМУ в період 1965–1981 рр. Олександр Iгнатович Харченко.
Олександр Ігнатович був світлою та доброю людиною, прикладом сумлінного ставлення до роботи. Навіть після закінчення трудового шляху в медичному університеті він цікавився життям ЗВО. Студенти та співробітники ХНМУ завжди відвідували ветерана у переддень Дня пам’яті та примирення.
Ректорат, профспілкова організація та співробітники університету щиро сумують з приводу смерті Олександра Ігнатовича та висловлюють щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять! |  |
Світлої пам’яті Галини Ілларіонівни Рогової (19.05.1949-25.11.2020)
25 листопада внаслідок тяжкої хвороби пішла з життя лаборантка кафедри хірургії № 2 Галина Ілларіонівна Рогова.
З 2007 року Галина Ілларіонівна працювала у Харківському національному медичному університеті на кафедрі хірургії №2 на посаді лаборантки. Була щирою, доброю та чесною людиною.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету глибоко сумують з приводу смерті Галини Ілларіонівни Рогової та висловлюють щирі співчуття її родині й близьким. Галина Ілларіонівна назавжди залишиться в нашій пам’яті. | 
|
Світлої пам’яті Тетяни Миколаївни Замазій (15.04.1973–12.11.2020)
12 листопада 2020 року на 48-році після тяжкої хвороби пішла з життя доцентка кафедри мікробіології, вірусології та імунології ім. проф. Д.П. Гриньова Тетяна Миколаївна Замазій.
Тетяна Замазій народилася 15 квітня 1973 року в м. Харкові. Після закінчення у 1997 році Харківського державного медичного університету працювала лікарем-паразитологом, викладала мікробіологію у медичному коледжі. У 2007 році захистила кандидатську дисертацію. У 2010 році розпочала свою трудову діяльність у медичному виші на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології ім. проф. Д.П. Гриньова.
Тетяна Миколаївна була доброю, чуйною, активною людиною, люблячою донькою, що присвятила всю себе праці та батькам.
Ректорат, профспілкова організація співробітників ХНМУ та колектив університету глибоко сумують з приводу смерті Тетяні Замазій та висловлюють щирі співчуття її рідним, близьким і друзям.
Світла пам'ять Тетяні Миколаївни – жінці, науковцю, педагогу!
|

|
Світлої пам’яті Олега Анатолійовича Красильнікова (23.07.1966–08.11.2020)
8 листопада передчасно пішов з життя столяр будівельної групи Олег Анатолійович Красильніков.
Олег Анатолійович сумлінно працював у медичному виші понад 24 роки. За час трудової діяльності він проявив себе як щира, добра, світла та чесна людина. Він був прикладом сумлінного ставлення до роботи, високої відповідальності та поваги до колег.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету глибоко сумують з приводу смерті Олега Анатолійовича Красильнікова та висловлюють щирі співчуття його родині й близьким. Олег Анатолійович назавжди залишиться в нашій пам’яті.
|

|
Світлої пам’яті Ольги Семенівни Більченко (21.05.1941 – 08.11.2020)
8 листопада 2020 року раптово пішла з життя професорка кафедри пропедевтики ХНМУ № 2 та медсестринства Ольга Семенівна Більченко.
Ольга Семенівна пройшла нелегкий, проте славний шлях від дільничного терапевта, аспірантки, асистентки, доцентки до професорки. З 1969 року і до останнього дня вона плідно працювала у Харківському національному медичному університеті на кафедрі пропедевтики внутрішньої медицини № 2 та медсестринства, залишила багато наукових праць, підручників, навчальних посібників. Крім того, Ольга Семенівна відрізнялася видатними організаторськими здібностями.
Учнями Ольги Семенівни є знані в Україні та за її межами лікарі, науковці, педагоги. Вона стала засновницею лікарської династії. Глибоко сумуємо разом з її родиною, друзями, пацієнтами, з усіма, хто її знав, поважав і любив.
Ректорат, профспілкова організація співробітників ХНМУ та колектив університету глибоко сумують з приводу смерті Ольги Семенівни та висловлюють щирі співчуття рідним, близьким і друзям померлої.
Світла пам’ять Людині, Лікареві, Вченому, Вчителю лікарів професорові Ользі Семенівні Більченко! | 
|
Світлої пам’яті Богдана Арсеновича Новосада (23.03.1952–27.10.2020)
27 жовтня в наслідок тривалої хвороби пішов із життя викладач кафедри медицини катастроф та військової медицини Харківського національного медичного університету Богдан Арсенович Новосад.
Богдан Арсенович народився в смт Млинів Рівненської області, після навчання у середній школі вступив на Військово-медичний факультет при Саратовському медичному інституті на спеціальність «Лікувально-профілактична справа» (кваліфікація «Військовий лікар»).
Після закінчення вишу з 1978 по 1998 р. Богдан Новосад служив у лавах Радянської, а потім Української армії. З 2000 по 2007 р. обіймав посаду лікаря-терапевта Міської поліклініки № 18, а з 2008 по 2014 р. був лікарем відділу експертизи комплектування Військово-лікарської комісії Північного регіону. Протягом останніх 5 років працював викладачем на кафедрі медицини катастроф та військової медицини ХНМУ.
Богдан Арсенович був досвідченим фахівцем, який користувався авторитетом, любов`ю й повагою серед колег та пацієнтів. Він був прикладом сумлінного ставлення до роботи, високої відповідальності та поважного відношення до оточуючих.
Ректорат, профком і співробітники університету глибоко сумують через втрату Богдана Арсеновича Новосада та висловлюють щире співчуття його рідним і близьким. Світла пам’ять про нього назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав. |  |
Світлої пам'яті Людмили Михайлівни Воробйової (24.10.1956 – 19.10.2020)
19 жовтня 2020 року передчасно пішла з життя старший диспетчер деканату І медичного факультету Людмила Михайлівна Воробйова.
Людмила Михайлівна закінчила Харківський хіміко-механічний технікум у 1984 році, після чого працювала в НПО «Гідропривід», а з 1993 року розпочала свою трудову діяльність у медичному виші.
Трудовий шлях Людмили Михайлівни в університеті тривав майже 27 років. Протягом цього часу вона була зразком людської гідності, добропорядності та уміння працювати з людьми.
Ректорат, профспілкова організація співробітників ХНМУ та колектив університету глибоко сумують з приводу смерті Людмили Михайлівни та висловлюють щирі співчуття рідним, близьким та друзям померлої.
У пам’яті працівників Харківського національного медичного університету Людмила Михайлівна Воробйова назавжди залишиться людиною прекрасної душі та відкритого і доброго серця. | 
|
Світлої пам’яті Едуарда Олександровича Макухіна (04.06.1998 – 10.10.2020)
10 жовтня 2020 року передчасно пішов з життя студент IV курсу ІІІ медичного факультету Едуард Олександрович Макухін.
Ректорат та колектив Харківського національного медичного університету глибоко сумує з приводу ранньої смерті Едуарда Макухіна та висловлює співчуття рідним, близьким та друзям померлого. | 
|
Світлої пам'яті Лариси Миколаївни Міланич (02.04.1950–02.10.2020)
2 жовтня пішла з життя фахівець служби інтелектуальної власності Лариса Миколаївна Міланич.
Лариса Миколаївна закінчила Харківський інженерно-економічний інститут та працювала в інституті «Гіпрококс» провідним інженером. У 1997 році вона пов’язала своє життя з Харківським державним медичним університетом і протягом 23 років безперервно працювала в медичному виші. Спочатку Лариса Миколаївна працювала лаборантом Центральної науково-дослідної лабораторії, а згодом обійняла посаду фахівця служби інтелектуальної власності ХНМУ.
Лариса Міланіч була щирю, доброю, світлою та чесною людиною. Вона була прикладом сумлінного ставлення до роботи, високої відповідальності та поваги до колег.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету глибоко сумують з приводу смерті Лариси Миколаївни Міланич та висловлюють щирі співчуття її родині й близьким. Лариса Миколаївна назавжди залишиться в нашій пам’яті. | 
|
Світлої пам’яті Юрія Романовича Столяра (07.05.1996-22.09.2020)
22 вересня 2020 року передчасно пішов з життя лікар-інтерн-стоматолог 2-го року навчання Навчально-наукового інституту післядипломної освіти ХНМУ Юрій Романович Столяр.
Ректорат, Навчально-науковий інститут післядипломної освіти, Студентська рада, профспілкова організація студентів і співробітників ХНМУ глибоко сумують з приводу передчасної смерті Юрія Романовича та висловлюють свої щирі співчуття родині та близьким.
|
 |
Світлої пам’яті Амара (27.10.2000 – 29.08.2020)
29 серпня 2020 року передчасно пішов з життя студент І курсу 7 факультету з підготовки іноземних студентів Навчально-наукового інституту з підготовки іноземних громадян ХНМУ за спеціальністю «Медицина» г.р. Амар (Індія).
Ректорат, співробітники й студенти глибоко сумують з приводу смерті г.р. Амара та висловлюють щирі співчуття його родині й близьким.
|

|
Світлої пам’яті Євгена Григоровича Дубенка (22.05.29–13.08.20)
13 серпня 2020 року пішов з життя заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор Євген Григорович Дубенко.
Євген Григорович – яскравий представник школи вітчизняної неврології, відомий як в Україні, так й далеко за її межами.
Професійний шлях Євгена Дубенка тісно пов'язаний із Харківським медичним інститутом (тепер – Харківський національний медичний університет), після закінчення якого з відзнакою в 1954 році він вступив до клінічної ординатури на кафедрі нервових хвороб, де і пройшов шлях від асистента до завідувача кафедри. Протягом 12 років (1969–1981) Є.Г. Дубенко був деканом лікувального факультету ХМІ, плідно поєднуючи педагогічну роботу з виховною серед студентської молоді.
|

|
Професор Євген Дубенко був виданим науковцем. Завдяки високому науковому і творчому потенціалу ним створені нові наукові напрямки в клінічній неврології. Він став фундатором оригінального наукового напрямку – вчення про ранню судинну патологію мозку, профілактичну ангіоневрологію. За великий цикл робіт даного напрямку був удостоєний Державної премії України (1993 р.). Гідне визнання одержали також роботи Є.Г. Дубенка з вивчення епілепсії, хвороби Паркінсона, соматоневрології, захворювань вегетативної нервової системи, черепно-мозкової травми, які багаторазово були представлені на міжнародних конгресах і отримали міжнародне визнання.
Євген Дубенко був автор понад 250 наукових праць, у тому числі 5 монографій, підручника і навчальних посібників для лікарів і студентів, під його керівництвом підготовлено 6 докторських і 40 кандидатських дисертацій. У 1984 році Євген Григорович був удостоєний звання заслуженого діяча науки і техніки України, за заслуги в галузі клінічної медицини нагороджений орденом Української Православної церкви Преподобного Агапіта Печерського I і II ступенів.
Євген Григорович був прекрасним педагогом. Його яскраві лекції, клінічні розбори й обходи із захопленням і вдячністю згадуються багатьма поколіннями учнів. Талант клініциста, педагога, вченого дозволив професорові створити велику школу лікарів-неврологів. Його учні працюють не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Свою багатогранну науково-дослідну, науково-педагогічну діяльність Євген Григорович поєднував з науково-організаційною діяльністю, адже він більше 30 років очолював Харківське обласне науково-медичне товариство неврологів.
На жаль, медична спільнота втратила видатного вченого з великим досвідом практичного лікування, яскравого педагога та щирого наставника.
Ректорат, профком співробітників, колектив університету, колеги, численні учні й соратники глибоко сумують через втрату Євгена Григоровича Дубенка та висловлюють щире співчуття його рідним і близьким.
Світла пам’ять про Євгена Григоровича Дубенка – видатного вченого, вчителя, чуйну людину – назавжди збережеться в серцях рідних, колег та друзів.
Світлої пам’яті Герхарда Дамманна (11.12.1963–20.06.2020)
20 червня 2020 року трагічно пішов з життя почесний доктор Харківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор, директор психіатричної клініки м. Мюстерлінген, керівник психіатричної служби кантону Тургау (Швейцарська конфедерація) доктор Герхард Дамманн.
За його активної участі розпочалось співробітництво з психіатричною клінікою Мюстерлінген, що триває до сих пір. Завдяки зусиллям доктора Дамманна студенти, молоді вчені та представники ХНУВС мають можливість проходити стажування на базі клініки-партнера. Колеги зі Швейцарії у свою чергу також відвідували ХНМУ, проводили тренінги та майстер-класи з догляду за психічнохворими пацієнтами.
Ректорат і співробітники університету висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Герхарда Дамманна. Світла пам’ять про нього назавжди збережеться в серцях рідних, колег та всіх, хто його знав. | 
|
Світлої пам’яті Кристини Євгенівни Боцман (09.05.1998–30.05.2020)
30 травня трагічно загинула студентка V курсу стоматологічного факультету Кристина Євгенівна Боцман.
Кристина була щирою, світлою дівчиною, відповідально ставилася до своїх обов’язків та добре навчалася.
Ректорат, стоматологічний факультет та профспілкова організація студентів і співробітників ХНМУ глибоко сумують з приводу передчасної смерті Кристини Боцман та висловлюють свої щирі співчуття родині та близьким.
|

|
Світлої пам’яті Олени Володимирівни Тарусіної (11.06.1971–24.05.2020)
24 травня 2020 року раптово пішла з життя асистентка кафедри акушерства та гінекології № 1 Олена Володимирівна Тарусіна.
Життя Олени Володимирівни з 1991 р. пов’язане з медичним вишем відтоді, як вона вступила до Харківського державного медичного університету і який закінчила в 1997 р. за спеціальністю «Лікувальна справа». У ході свого професійного становлення як фахівець вона спочатку працювала лікарем акушером-гінекологом у КЗОЗ ХМПБ № 6, а потім обіймала посаду завідувачки цього пологового відділення.
Олена Володимирівна завжди прагнула до самовдосконалення. Так, у 2008 р вона закінчила Національний фармацевтичний університет за спеціальністю «Фармація» та здобула кваліфікацію провізора, а також закінчила навчання в інтернатурі зі спеціальності «Загальна фармація».
У 2014 р. Олена Володимирівна захистила кандидатську дисертацію за темою: «Профілактика перинатальної патології у жінок низького зросту» та здобула науковий ступінь кандидата медичних наук. З 2017 р. по цей час працювала асистенткою кафедри акушерства та гінекології № 1 ХНМУ.
Олена Володимирівна зарекомендувала себе як грамотна спеціалістка, що успішно поєднувала наукову діяльність з практичною лікарською роботою. Вона була прикладом сумлінного ставлення до роботи, високої відповідальності та поваги до колег.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам'ять про Олену Володимирівну Тарусіну назавжди залишиться в наших серцях.
|
 |
Світлої пам’яті Івана Ковальова (02.12.95–08.05.2020)
8 травня трагічно загинув лікар-інтерн 1-го року навчання кафедри урології, нефрології та андрології ім. проф. А.Г. Подрєза Іван Ковальов.
Іван був щирою, доброю людиною, відповідально ставився до своїх обов’язків та добре навчався.
Ректорат, Навчально-науковий інститут післядипломної освіти ХНМУ та профспілкова організація студентів і співробітників ХНМУ глибоко сумують з приводу передчасної смерті Івана Ковальова та висловлюють свої щирі співчуття родині та близьким.
Прощальна панахида відбудеться 13 травня о 15.00 в приміщенні крематорію (Жихар).
|

|
Світлої пам'яті Олександри Сергіївни Овчиннікової (12.08.1946–10.05.2020)
Велика втрата спіткала колектив кафедри мовної підготовки іноземних громадян – на 74 році пішла з життя Олександра Сергіївна Овчиннікова, яка працювала на кафедрі майже з початку її існування. Вона була досвідченим викладачем, автором власних методик викладання предмету, в основі яких був творчий підхід до справи і любов до учнів.
Олександра Сергіївна була щирю, доброю, світлою, чесною, відданою справі людиною.
Олександра Сергіївна виховала тисячі учнів, і вогонь її серця палає в різних куточках світу. Вона виконала свою місію Учителя та Людини.
Щиро співчуваємо родині та близьким людям. Олександра Сергіївна назавжди залишиться в нашій пам’яті.
|
 |
Світлої пам’яті Данила Левенчука (19.04.2000–06.04.2020)
6 квітня передчасно пішов з життя студент ІІІ курсу ІІ медичного факультету Данило Левенчук.
Ректорат, деканат ІІ медичного факультету, Студентська рада університету та профспілкова організація студентів і співробітників ХНМУ глибоко сумують з приводу передчасної смерті Данила Левенчука та висловлюють свої щирі співчуття родині та близьким. |
 |
Світлої пам’яті Галини Олександрівни Самардакової (21.11.1937 – 05.02.2020)
З глибоким сумом сповіщаємо, що 5 лютого на 83-му році життя перестало битися серце доцентки кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та соціальної роботи Харківського національного медичного університету Галини Олександрівни Самардакової.
Ректорат, профком і співробітники університету глибоко сумують через втрату Галини Олександрівни та висловлюють щире співчуття її рідним і близьким. Світла пам’ять про Галину Олександрівну назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто її знав.
|
 |
Світлої пам’яті Аліни Отморської (20.09.2001–18.12.2019)
18 грудня передчасно пішла з життя студентка ІІ курсу ІІ медичного факультету Аліна Отморська.
Ректорат, деканат ІІ медичного факультету, Студентська рада університету та профспілкова організація студентів і співробітників ХНМУ глибоко сумують з приводу передчасної смерті Аліни Отморської та висловлюють свої щирі співчуття родині та близьким.
|
 |
Світлої пам’яті Тетяни Сергіївни Копійченко (24.01.1956–27.10.19)
Ректорат університету з глибоким сумом повідомляє про смерть доцента кафедри дитячих інфекційних хвороб Тетяни Сергіївни Копійченко.
Тетяна Сергіївна тривалий час була міським позаштатним дитячим інфекціоністом. Користувалася авторитетом, любов`ю й повагою серед колег та пацієнтів. Вона була яскравою, доброю, талановитою та чуйною людиною, прекрасною дружиною, матір’ю, бабусею.
Висловлюємо щире співчуття родині та близьким. Світла пам`ять про Тетяну Сергіївну на віки залишиться в наших серцях.
|
 |
Світлої пам’яті Віктора Володимировича Зленка (01.03.1959–18.10.2019)
18 жовтня раптово пішов з життя кандидат медичних наук, доцент кафедри клінічної лабораторної діагностики Харківського національного медичного університету Віктор Володимирович Зленко.
Віктор Володимирович народився 1 березня 1959 р. Після закінчення Донецького державного медичного інституту ім. М. Горького за спеціальністю «Лікувальна справа» (1982 р.) працював в м. Біла Церква лікарем швидкої медичної допомоги, а згодом лікарем-терапевтом, лікарем-ендоскопістом, лікарем-нефрологом. З 1988 по 1996 р. був начальником медичної частини приватного медичного підприємства «Гіппократ».
З 1999 р. працював в м. Харкові лікарем-терапевтом консультативно-діагностичної поліклініки «Міська клінічна лікарня №2», лікарем-нефрологом Обласної клінічної лікарні та Обласного клінічного центру урології та нефрології.
|

|
З 2001 р. стає асистентом кафедри фармакотерапії з фармакокінетикою Національного фармацевтичного університету, успішно захищає кандидатську дисертацію. З 2005 по 2014 р. обіймає посаду доцента кафедри клінічної лабораторної діагностики НФаУ.
Після відкриття кафедри клінічної лабораторної діагностики в Харківському національному медичному університеті з вересня 2014 р. обіймає посаду доцента.
Віктор Володимирович Зленко був членом робочої групи МОЗ України з розробки стандартів вищої освіти освітньо-кваліфікаційних рівнів «Бакалавр», «Магістр» та «Доктор філософії» для спеціальності «Технології медичної діагностики та лікування» спеціалізація «Лабораторна діагностика». Наукова діяльність Віктора Володимировича була спрямована на впровадження в клінічну практику нових високоефективних методів діагностики і лікування внутрішніх хвороб.
Віктор Володимирович – автор і співавтор понад 100 наукових та науково-методичних праць, патентів та нововведень. Він був досвідченим науковцем, високопрофесійним лікарем, талановитим педагогом. Також усі знали Віктора Володимировича як мудру, дотепну, чуйну людиною з інтелігентним, доброзичливим ставленням до оточуючих. Він беззавітно був відданий справі свого життя – розвитку лабораторної медицини в Харкові та Україні.
Ректорат, профком і співробітники університету глибоко сумують через втрату Віктора Володимировича Зленка та висловлюють щире співчуття його рідним і близьким. Світла пам’ять про нього назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав.
Світлої пам’яті Анатолія Антоновича Хижняка (30.04.1946–14.10.2019)
З глибоким сумом сповіщаємо, що 14 жовтня на 73-му році життя раптово перестало битися серце Анатолія Антоновича Хижняка – доктора медичних наук, професора кафедри медицини невідкладних станів, анестезіології та інтенсивної терапії Харківського національного медичного університету, Президента асоціації анестезіологів м. Харкова і Харківської області.
Анатолій Антонович Хижняк – один із найвідоміших в Україні та за її межами лікарів анестезіологів, учений, професіонал, автор багатьох підручників, книг, наукових видань, які зокрема, видані й за межами нашої держави.
Анатолій Антонович народився в м. Орша, Вітебської області, Білорусь 30 квітня 1946 р. Після закінчення ХМІ за фахом «Лікувальна справа» у 1970 р. протягом двох років проходив строкову службу у лавах Радянської Армії. У 1972 р. почав працювати в Харківському науково-дослідному інституті загальної та невідкладної хірургії, пройшовши шлях від лікаря-анестезіолога до головного наукового співробітника. У 1979 р. він захистив кандидатську дисертацію «Концентрация оксибутирата натрия у больных с различной степенью кровопотери», а в 1995 р. – докторську дисертацію «Внутривенный наркоз: механизмы ноцицептивной защиты организма». У 1999 р. А.А. Хижняк був обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри медицини невідкладних станів та анестезіології Харківського державного медичного університету. У 2003 р. йому було присвоєне звання професора.
|  |
Анатолій Антонович створив наукову анестезіологічну школу м. Харкова, опублікував більше ніж 400 наукових робіт з різних розділів анестезіології та інтенсивної терапії, був автором 32 винаходів та патентів. Під його керівництвом захищено 28 кандидатських, 6 докторських дисертацій.
Про активну громадянську позицію і високий професіоналізм професора Анатолія Хижняка як лікаря, педагога і вченого також свідчить його участь на громадських засадах у робочих групах та комісіях національного, обласного та регіонального рівнів з контроля якості надання медичної допомоги населенню.
Професор А.А. Хижняк був не лише видатним науковцем і лікарем, а також глибоко порядною людиною з великою самовідданістю, громадянином та справжнім патріотом своєї країни, основним принципом життя якого було безкорисливе служіння людям та суспільству. Видатною якістю Анатолія Хижняка як громадянина, лікаря та педагога було прагнення допомагати оточуючим, навчати та передавати свої знання, вміння і любов і увагу до людей молодому поколінню науковців та лікарів. Для своїх колег та учнів він був і залишиться прикладом справжньої людини з великої літери.
Анатолій Хижняк був справжнім батьком для своїх учнів та пацієнтів. Усі, хто знав Анатолія Антоновича, любив і поважав його за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість й оптимізм.
Ректорат, профком і співробітники університету глибоко сумують через втрату Анатолія Антоновича Хижняка та висловлюють щире співчуття його рідним і близьким. Світла пам’ять про Анатолія Антоновича назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав.
Світлої пам’яті Наталії Бєлоконь (08.09.2002–09.10.2019)
9 жовтня 2019 року передчасно пішла з життя студентка І курсу ІІІ медичного факультету Наталія Бєлоконь.
Ректорат, деканат ІІІ медичного факультету, Студентська рада університету та профспілкова організація студентів і співробітників ХНМУ глибоко сумують з приводу передчасної смерті Наталії Бєлоконь та висловлюють свої щирі співчуття родині та близьким. | 
|
Світлої пам’яті Євгенія Геннадійовича Аязова (1954–2019)
23 вересня пішов з життя Євген Геннадійович Аязов.
Євген Геннадійович понад 20 років віддав військовій службі. Кавалер орденів «Червона зірка» та «Орден за службу Батьківщині ІІІ ступеня». З травня 2019 р. Євген Геннадійович працював на посаді начальника служби цивільного захисту ХНМУ.
Висловлюємо щирі співчуття родині Євгена Геннадійовича, поділяємо горе родичів. Розуміємо гіркоту втрати всіх, хто знав, любив і поважав цю людину. Вічна пам'ять!
|

|
Світлої пам’яті Юрія Володимировича Пащенка (14.03.1958-27.07.2019)
27 липня 2019 року раптово пішов з життя доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячої хірургії та дитячої анестезіології Харківського національного медичного університету, Головний позаштатний спеціаліст-дитячий хірург м. Харкова та Харківської області Юрій Володимирович Пащенко.
Юрій Володимирович народився у місті Харкові 14 березня 1958 р. Після закінчення ХМІ з відзнакою за фахом «Педіатрія» навчався в інтернатурі з дитячої хірургії на базі 7-ї дитячої клінічної лікарні м. Харкова, потім був розподілений у Красноградську ЦРЛ Харківської області, де працював ургентним хірургом хірургічного відділення.
У жовтні 1983 р. Юрій Володимирович стає асистентом кафедри дитячої хірургії, у 1990 р. захищає кандидатську дисертацію. З 1995 р. призначений на посаду доцента кафедри дитячої хірургії Харківського державного медичного університету. Згодом він працює головним позаштатним хірургом Харкова та обіймає посаду завідувача кафедри дитячої хірургії та дитячої анестезіології Харківського національного медичного університету.
|

|
З 2012 р. Юрій Володимирович працює заступником головного лікаря з хірургічної допомоги КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» м. Харкова. З 2014 р. він стає головним позаштатним хірургом Харківської області.
Наукова діяльність професора Ю.В. Пащенка була спрямована на розробку ефективних методів лікування дітей з невідкладними абдомінальними та різноманітними гнійно-запальними захворюваннями та їх ускладненнями, пренатальну діагностику вад розвитку та їх ранню хірургічну корекцію.
Професор Ю.В. Пащенко опублікував більш ніж 220 наукових робіт з різних розділів дитячої хірургії, був автором 10 винаходів та патентів. Також він був науковим керівником 1 аспіранта з підготовки дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук з дитячої хірургії.
Юрій Володимирович неодноразово доводив свою принциповість під час виконання дисертацій, рецензування та опоненції. При цьому його метою завжди було щире бажання допомогти здобувачу.
Юрій Володимирович був дитячим хірургом широкого профілю. Перелік його оперативних втручань включав операції на легенях, стравоході, діафрагми, органах середостіння, черевної порожнини та сечовидільної системи, судинах у дітей різного віку. Хірург-новатор постійно втілював в практику найсучасніші хірургічні технології та високоспеціалізовані оперативні втручання. Також багато уваги він приділяв навчанню студентів, лікарів–інтернів та курсантів.
Юрій Володимирович - людина різнобічних інтересів: читав багато літературних творів, добре знався в поезії, захоплювався спортом.
Юрій Володимирович був мудрою, дотепною, чуйною людиною з інтелігентним, доброзичливим ставленням до оточуючих. Він беззавітно був відданий справі свого життя – лікуванню маленьких пацієнтів.
Ректорат, профком і співробітники університету глибоко сумують через втрату Юрія Володимировича Пащенка та висловлюють щире співчуття його рідним і близьким.
Світла пам’ять про Юрія Володимировича назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав.
Світлої пам'яті Віктора Сергійовича Коваленка (04.07.1979–21.05.2019)
21 травня передчасно пішов з життя методист ІІ категорії Навчальної лабораторії моніторингу та систем управління якістю освіти ННІ ЯО Віктор Сергійович Коваленко.
Віктор Сергійович був відповідальним співробітником, який сумлінно виконував свої обов’язки, був порядною та щирою людиною.
Ректорат, профком та співробітники університету глибоко сумують через втрату В.С. Коваленка та висловлюють щире співчуття його рідним та близьким. Спогади про Віктора Сергійовича назавжди збережуться в нашій пам'яті.
|

|
Світлої пам’яті Сергія Семеновича Осіченка (1959–2019)
8 травня за трагічних обставин пішов з життя провідний інженер-програміст обчислювального центру ННІ якості освіти Сергій Семенович Осіченко.
Сергій Семенович сумлінно працював у ХНМУ з 2006 по 2015 рр. та з 2017 по 2019 рр. на посаді інженера-програміста, був кваліфікованим фахівцем, відповідальним та надійним працівником, якісно виконував свої обов'язки, був щирою та доброю людиною.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам'ять про Сергія Семеновича назавжди залишиться в наших серцях.
|

|
Світлої пам’яті Геннадія Олександровича Бордуна (1940–2019)
10 травня пішов з життя лікар-педіатр вищої кваліфікаційної категорії Геннадій Олександрович Бордун.
Геннадій Олександрович понад 20 років очолював педіатричну службу Харківської області: з 1975 року працював головним педіатром міста Харкова, а з 1978 року по 2000 рік – головним педіатром Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації.
Висловлюємо щирі співчуття родині Геннадія Олександровича, поділяємо горе родичів. Розуміємо гіркоту втрати всіх, хто знав, любив і поважав цю людину. Вічна пам'ять!
|

|
Світлої пам’яті Анатолія Семеновича Куліша (03.09.1941–21.04.2019)
21 квітня 2019 р. пішов з життя доцент кафедри анатомії людини Харківського національного медичного університету Анатолій Семенович Куліш.
Анатолій Семенович у 1971 р. закінчив Харківський державний університет ім. О.М. Горького. З 1971 р. розпочав роботу в Харківському медичному інституті на кафедрі нормальної анатомії, обіймаючи послідовно посади старшого лаборанта, асистента та старшого викладача.
У 1985 р. А.С. Кулішу було присвоєно науковий ступінь кандидата біологічних наук, в 1991 р.– вчене звання доцента.
З 1990 р. по теперішній час Анатолій Семенович Куліш працював на посаді доцента кафедри анатомії людини.
|
 |
Усі роки своєї праці Анатолій Семенович був прикладом сумлінного ставлення до роботи, високої відповідальності, поважного відношення до колег. Його відрізняли глибокі душевні якості, доброзичливість й оптимістичне ставлення до життя.
Ректорат, співробітники й студенти Харківського національного медичного університету висловлюють щирі й глибокі співчуття рідним, близьким та друзям покійного. Світла пам’ять про Анатолія Семеновича назавжди залишиться в наших серцях.
Світлої пам’яті Олександра Віталійовича Мирончука (05.06.1969–25.03.2019)
25 березня 2019 року пішов з життя провідний юрисконсульт юридичного відділу Олександр Віталійович Мирончук.
Олександр Віталійович сумлінно працював у ХНМУ з 2015 року, був кваліфікованим фахівцем, відповідальним та надійним працівником, якісно виконував свої обов'язки, був щирою та доброю людиною.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам'ять про Олександра Віталійовича назавжди залишиться в наших серцях. |

|
Світлої пам’яті Єгора Андрійовича Вашева (29.04.1930–17.03.2019)
17 березня пішов з життя колишній завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб, доктор медичних наук, професор Єгор Андрійович Вашев.
Єгор Андрійович народився 29 квітня 1930 р. в багатодітній родині в селі Заяче на Білгородщині. У 1955 р. з відзнакою закінчив Харківський медичний інститут (ХМІ), навчався в аспірантурі при кафедрі дитячих хвороб лікувального факультету ХМІ. По закінченні аспірантури захистив кандидатську дисертацію. У 1958 р. Єгор Андрійович обраний асистентом, у 1970 р. йому присвоєно вчене звання доцента, в 1984 р. – звання професора. З 1963 по 1965 рр. з честю представляв Харківську школу педіатрів у Монголії, будучи головним консультантом-педіатром спеціалізованої лікарні.
З 1985 по 2000 р. Єгор Андрійович очолював кафедру дитячих інфекційних хвороб ХМУ. Протягом 1996–1998 р. працював деканом педіатричного факультету медичного вишу. Він нагороджений Почесною грамотою Ради Міністрів МНР, ювілейною медаллю «50 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». Під керівництвом Є.А. Вашева виконані одна докторська і вісім кандидатських дисертацій. Його наукові дослідження знайшли відображення в 120 вітчизняних і зарубіжних публікаціях. Наукову діяльність Єгор Андрійович поєднував з активною консультативною роботою в практичній охороні здоров'я, надаючи допомогу лікарям не тільки Харківської області, але й за її межами. |  |
Володіючи високим почуттям обов'язку, принциповістю, винятковою чесністю, порядністю, скромністю, вимогливістю і добротою, Єгор Андрійович створив згуртований колектив однодумців, педагогів, лікарів.
Ректорат, профком і співробітники університету глибоко сумують через втрату Єгора Андрійовича Вашева та висловлюють щире співчуття його рідним і близьким. Світла пам'ять про Єгора Андрійовича Вашева – видатного вченого, вчителя, чуйну людину – назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав.
Світлої пам’яті Тетяни Вадимівни Сіренко (28.08.1938 – 11.02.2019)
11 лютого пішла з життя колишній доцент кафедри пропедевтики педіатрії № 2 Тетяна Вадимівна Сіренко.
Випускниця педіатричного факультету Харківського медичного інституту 1961 року після закінчення навчання працювала як молодий фахівець у селищі Верховина Івано-Франківської області спочатку лікарем-педіатром районної лікарні, а потім головним лікарем Будинку дитини.
У 1964–1967 рр. навчалася в спеціалізованій аспірантурі з педіатрії в Харківському науково-дослідному інституті охорони здоров’я дітей та підлітків, потім працювала там молодшим науковим співробітником і у 1971 р. захистила кандидатську дисертацію за темою «Функціональний стан серцево-судинної системи у новонароджених, які перенесли гіпоксію різної етіології».
У 1973 році Тетяна Вадимівна повернулася до медінституту і працювала до 1975 року асистентом кафедри загальної гігієни, а з 1975 по 2018 рік (43 роки!) на кафедрі пропедевтики педіатрії № 2 – спочатку асистентом, з 1984 року – доцентом кафедри. | 
|
Перебуваючи в закордонних відрядженнях, лікувала дітей у шпиталі міста Кісуму, Кенія (1967–1970 рр.), а також у Бофілон-шпиталі міста Мобато, Південно-Африканська Республіка (жовтень 1993 – квітень 1994 року). Маючи певний досвід роботи за кордоном, Тетяна Вадимівна вільно володіла англійською мовою, мала великий практичний досвід роботи педіатром та стала засновником курсу викладання пропедевтики педіатрії англомовним студентам на кафедрі. Вона створила курс лекцій, перші 18 методичних вказівок щодо практичних занять та 2 посібника з грифом Міністерства охорони здоров’я України англійською мовою для роботи з іноземними студентами з дисципліни «Пропедевтика педіатрії». Протягом багатьох років Тетяна Вадимівна готувала субординаторів-іноземців з педіатрії. Застосовуючи отримані від неї знання, вдячні учні дотепер згадують свою вчительку.
Тетяна Вадимівна була засновником неонатальної служби Харківщини та протягом 40 років працювала консультантом відділення патології новонароджених та відділення реанімації КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1».
Тетяна Вадимівна Сіренко є автором багатьох впроваджень та патентів у різноманітних напрямках педіатрії (неонатологія, пульмонологія, алергологія), що запроваджені в практику роботи закладів охорони здоров’я Харкова і області, опублікувала загалом понад 200 фахових статей.
Більшу частину свого часу Тетяна Вадимівна віддавала хворим – вона розв’язувала складні діагностичні випадки, проводила поряд із пацієнтом години, намагаючись допомогти. Вона любила дітей та їх батьків, а вони відповідали їй також своєю любов’ю та вдячністю.
Тетяна Вадимівна була відкритою, чуйною людиною, добрим товаришем, надзвичайно талановитим учителем.
Висловлюємо щирі співчуття родині Тетяни Вадимівни, поділяємо їх горе. Розуміємо гіркоту втрати усіх, хто знав, любив і поважав її. Вічна Пам'ять!
Світлої пам’яті Юрія Степановича Паращука (09.12.1949–24.10.2018)
24 жовтня пішов з життя завідувач кафедри акушерства та гінекології № 2 ХНМУ, доктор медичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, академік Української академії наук, Академії наук Вищої освіти України, член президії Асоціації акушерів-гінекологів України, член Європейської асоціації акушерів-гінекологів Паращук Юрій Степанович.
Юрій Степанович народився 9 грудня 1949 року в м. Надвірна, Івано-Франківської області. У 1972 р. він закінчив Івано-Франківський державний медичний інститут. Трудовий шлях Ю.С. Паращука пов'язаний з Харківським національним медичним університетом, де він працював клінічним ординатором (1975–1977), асистентом, професором, з 1999 р. – завідувачем кафедри акушерства та гінекології, з 1999 по 2006 р. – проректором з наукової роботи. У стінах медичного вишу він сформувався як учений, клініцист, педагог, організатор вищої медичної освіти і науки.
Він є автором та співавтором понад 400 наукових праць, 4 підручників, 8 навчально-методичних посібників, 6 монографій. Під його керівництвом захищено 19 кандидатських та одна докторська дисертація, 9 дисертацій на здобуття вченого ступеня магістра медичних наук.
У 2011 р. Юрій Степанович став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Результати фундаментальних досліджень Ю.C. Паращука стали основою для вивчення проблеми штучного запліднення, кріоконсервації гамет, імунології репродуктивної системи. Ним створено в Україні службу штучної інсемінації репродуктивними клітинами.
|

|
За досягнуті успіхи та значний особистий внесок у підготовці лікарських кадрів для практичної охорони здоров’я, науково-педагогічних кадрів для вищих медичних закладів та розвиток науки професор Юрій Паращук удостоєний державної нагороди «Заслужений працівник освіти України», тричі нагороджений Почесною грамотою МОЗ України, двічі – медаллю Академії наук Вищої освіти України «За успіхи в науково-педагогічній діяльності», нагородою Ярослава Мудрого, Почесною відзнакою І ступеня «За творчі здобутки» Українською Академією наук. Він також є лауреатом рейтингу «Харків’янин року – 2002».
Ректорат, профком і співробітники університету глибоко сумують через втрату Юрія Степановича Паращука та висловлюють щире співчуття його рідним і близьким. Спогади про Юрія Степановича назавжди збережуться в нашій пам’яті.
Світла пам’ять про Юрія Степановича Паращука – видатного вченого, вчителя, чуйну людину – назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав.
Світлої пам’яті Людмили Павлівни Балагової (21.09.1948 – 02.10.2018)
2 жовтня пішла з життя Людмила Павлівна Балагова, асистент кафедри внутрішніх та професійних хвороб.
Людмила Павлівна народилась 21 вересня 1948 року в м. Харкові. У 1972 р. закінчила Харківський медичний інститут за спеціальністю «Санітарія». У 1985 році їй було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук. У 1972–1973 роках вона працювала санітарним лікарем Харківського НДІ гігієни праці та професійних захворювань, а з 1973 по 1974 рр. – молодшим науковим співробітником цього ж інституту. Подальша трудова діяльність Людмили Павлівни була пов’язана з Харківським медичним інститутом. З 1974 по 1976 рр. Балагова Л.П. – клінічний ординатор кафедри факультетсько-госпітальної терапії, з 1976 по 1977 рр. – асистент кафедри інфекційних хвороб ХМІ, а з 1977 по 06.06.2018 року працювала асистентом кафедри внутрішніх та професійних хвороб Харківського національного медичного університету.
Людмила Павлівна була працелюбною та активною людиною, не байдужою до чужих проблем. Її знали як цілеспрямовану та відповідальну особистість.
|

|
Ректорат, профком та співробітники університету глибоко сумують через втрату Л.П. Балагової та висловлюють щире співчуття її рідним і близьким. Спогади про Людмилу Павлівну назавжди збережуться в нашій пам’яті.
Світлої пам′яті Василя Олексійовича Кльопова (18.05.1948–13.08.2018)
13 серпня 2018 року пішов з життя слюсар-сантехник служби по організації, експлуатації і ремонту будівель, споруд і комунікацій Василь Олексійович Кльопов.
Василь Олексійович сумлінно працював у ХНМУ з 2008 року, був кваліфікованим фахівцем, відповідальним та надійним працівником, якісно виконував свої обов'язки, був щирою та доброю людиною.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам'ять про Василя Олексійовича назавжди залишиться в наших серцях.
|

|
Світлої пам’яті Олени Сергіївни Парасочки (13.04.1989–12.08.2018)
12 серпня 2018 року в дорожньо-транспортній пригоді трагічно загинула асистент кафедри дерматології, венерології та СНІДу Олена Сергіївна Парасочка.
Олена Сергіївна народилася 13 квітня 1989 року в м. Харків. У 2012 році закінчила Харківський національний медичний університет за спеціальністю «Лікувальна справа». З 2012 по 2014 р. – лікар-інтерн Харківської медичної академії післядипломної освіти. З 2015 по 2016 р. – старший лаборант кафедри дерматології, венерології та СНІДу, з 2016 року – асистент цієї ж кафедри.
Олена Сергіївна Парасочка – автор 19 друкованих праць, патенту на винахід. Брала активну участь у громадському житті університету та в роботі науково-практичних конференцій.
|

|
Ректорат, співробітники та студенти Харківського національного медичного університету висловлюють щирі та глибокі співчуття рідним, близьким та друзям покійної. Світла пам’ять про Олену Сергіївну назавжди залишиться у наших серцях.
Світлої пам′яті Євгена Валентиновича Аржанова (10.11.1970–09.08.2018)
9 серпня 2018 року пішов з життя заступник начальника матеріально-технічного відділу Євген Валентинович Аржанов.
Євген Валентинович був висококваліфікованим фахівцем своєї справи, відповідальним співробітником, який сумлінно виконував свої обов'язки, був порядною та щирою людиною.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам'ять про Євгена Валентиновича назавжди залишиться в наших серцях.
|

|
Світлої пам′яті Миколи Івановича Оболєнцева (02.02.1921–25.07.2018)
25 липня 2018 року пішов із життя колишній завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії, учасник бойових дій під час Другої світової війни Микола Іванович Оболєнцев.
Микола Іванович – видатний український учений-анестезіолог. З його ім’ям нерозривно пов’язаний розвиток викладання в ХНМУ анестезіології і реаніматології, як дисципліни. Ним уперше в Харкові у 1954 році було використано ендотрахеальний наркоз із застосуванням м′язових релаксантів.
У 1959 році за ініціативою Миколи Івановича було одержано дозвіл ректорату ХМІ організувати проведення факультативних лекцій з анестезіології-реаніматології для студентів VI курсу лікувального факультету. У 1963 році на базі кафедри факультетської хірургії та анестезіолого-реанімаційного відділення ХОКЛ було створено доцентський курс з анестезіології-реаніматології на чолі з доцентом М.І. Оболєнцевим. У червні 1974 року на базі доцентського курсу з анестезіології було створено кафедру анестезіології та реаніматології ХМІ, якою в період 1977–1999 рр. завідував М.І. Оболєнцев.
|

|
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам′ять про Миколу Івановича назавжди залишиться в наших серцях.
Світлої пам’яті Григорія Івановича Євтушенка (24.11.1924–14.07.2018)
14 липня 2018 року пішов з життя колишній професор кафедри гігієни та екології, учасник бойових дій під час Другої світової війни, доктор медичних наук, професор Григорій Іванович Євтушенко.
Григорій Іванович у 1951 році закінчив Дніпропетровський державний медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа». У 1951 – 1952 рр. – державний санітарний інспектор з промислової гігієни Дніпропетровської області. З 1952 р. по 1956 р. – асистент кафедри гігієни праці Харківського медичного інституту, з 1956 р. по 1962 р. – доцент цієї ж кафедри. З 1962 р. по 1986 р. працював на посаді директора Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань. З 1986 р. по 1993 р. – завідувач кафедри гігієни праці ХМІ, з 1993 р. по 2008 р. – професор кафедри гігієни та екології Харківського національного медичного університету.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлюють співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Григорія Івановича назавжди залишиться в наших серцях.
|

|
Світлої пам’яті Надії Михайлівни Плужник (17.08.1926–25.06.2018)
25 червня 2018 р. пішла з життя колишній доцент кафедри анатомії людини Харківського національного медичного університету Надія Михайлівна Плужник.
Надія Михайлівна у 1952 році закінчила Харківський медичний інститут за спеціальністю «Санітарно-гігієнічна справа». З 1952 по 1961 р. працювала асистентом кафедри нормальної анатомії Харківського медичного інституту. У 1956 році їй було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук, у 1964 році присвоєно вчене звання доцента. З 1961 по 2009 р. Надія Михайлівна обіймала посаду доцента кафедри анатомії людини Харківського національного медичного університету.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Надію Михайлівну назавжди залишиться в наших серцях.
|

|
Світлої пам’яті Яна Едуардовича Вікмана (31.10.1958–21.06.2018)
21 червня 2018 року пішов з життя Ян Едуардович Вікман, який багато років працював доцентом кафедри радіології та радіаційної медицини Харківського національного медичного університету.
Я.Е. Вікман закінчив в 1981 році Запорізький медичний інститут. У 1989 році захистив кандидатську дисертацію. З 1993 року працював асистентом на кафедрі променевої діагностики і променевої терапії ХДМУ, а надалі доцентом кафедри радіології та радіаційної медицини ХНМУ. Є автором більше 120 друкованих робіт, що присвячені різним питанням радіології. Протягом 10 років був членом Вченої ради ІІІ медичного факультету ХНМУ.
|
 |
Ректорат, співробітники й студенти Харківського національного медичного університету висловлюють щирі й глибокі співчуття рідним, близьким та друзям покійного. Світла пам’ять про Яна Едуардовича назавжди залишиться в наших серцях.
Світлої пам’яті Людмили Андріївни Баранової (03.08.1935–22.05.2018)
22 травня 2018 року внаслідок тяжкої хвороби пішла з життя колишній головний бухгалтер Харківського національного медичного університету Людмила Андріївна Баранова.
Людмила Андріївна у 1957 році закінчила Харківський інженерно-економічний інститут, в 1966 році – Харківський юридичний інститут. А потім 31 рік свого трудового життя вона присвятила Харківському національному медичному університету.
Усі роки своєї праці Людмила Андріївна була прикладом сумлінного ставлення до роботи, високої відповідальності, поважного відношення до колег. ЇЇ відрізняли глибокі душевні якості, доброзичливість й оптимістичне ставлення до життя.
|

|
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам'ять про Людмилу Андріївну Баранову назавжди залишиться в наших серцях. Схиляємо голови в жалобі.
Світлої пам’яті Олександра Федоровича Возіанова (1938–2018) Пішов з життя Герой України, академік НАН та НАМН України, заслужений діяч науки України, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор медичних наук, професор Олександр Федорович Возіанов.
Олександр Федорович Возіанов – видатний український учений хірург-уролог, один із лідерів урології світу. Його наукові розробки становлять вагомий внесок у фундаментальну та прикладну медицину. Ним, уперше в країні, широко впроваджено радикальну операцію з приводу раку передміхурової залози. О.Ф. Возіанов уперше розробив класифікацію передпухлинних станів, раку передміхурової залози і сечового міхура та алгоритм діагностики аденоми, передраку і раку передміхурової залози з впровадженням імуногістохімічного моніторингу.
Також велике значення мають дослідження з визначення клітинних і молекулярних механізмів розвитку раку сечового міхура і впливу на цей процес радіаційного забруднення середовища після аварії на ЧАЕС. Олександр Федорович є засновником першої в Україні лабораторії термодіагностики та першого відділення екстракорпорального дроблення каменів нирок. Він – піонер ендоурології, автор понад 600 наукових праць, у тому числі 55 монографій, підручників та посібників, а також 19 винаходів. О.Ф. Возіанов створив урологічну наукову школу в Україні, є одним із фундаторів Академії медичних наук України. | 
|
За плідну трудову й наукову діяльність Олександр Федорович нагороджений золотою зіркою «Герой України» з врученням ордена «Держави», орденом «Ярослава Мудрого» V ступеня, відзнакою Президента України – орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Відзначений іноземними нагородами: орденом Гіппократа, медаллю Папи Римського Іоанна Павла ІІ, Російським «Орденом М.І. Пирогова» (зі стрічкою), орденом Італійської республіки «За заслуги», «Американським Орденом Відзнаки», «Орденом Петра Великого» І ст. (Росія), американською «Золотою медаллю» за внесок у світову та українську медицину. Заслуги Олександра Федоровича Возіанова у розвиток медичної науки широко визнані в Україні та за кордоном.
Колектив Харківського національного медичного університету висловлює глибоке співчуття рідним, друзям та близьким покійного з приводу тяжкої втрати.
Світлої пам’яті Тетяни Григорівни Журавльової (15.08.1961–29.03.2018)
29 березня 2018 року внаслідок тяжкої хвороби пішла з життя старший викладач російської мови підготовчого відділення для іноземних громадян Тетяна Григорівна Журавльова.
Тетяна Григорівна була висококваліфікованим фахівцем своєї справи. Завдяки її багаторічним зусиллям чимала кількість іноземних слухачів успішно оволоділи мовними компетенціями і стали першокурсниками у багатьох університетах країни.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам'ять про Тетяну Григорівну Журавльову назавжди залишиться в наших серцях. Схиляємо голови в жалобі. | 
|
Світлої пам'яті Віталія Анатолійовича Чипиженка (1947-2018)
19 лютого 2018 року на 71-му році пішов з життя Віталій Анатолійович Чипиженко.
Віталій Анатолійович народився 6 жовтня 1947 року в м. Харкові. У 1971 році закінчив Харківський медичний інститут за фахом «Лікувальна справа», після чого з 1970 по 1971 р. працював у лікарні № 29. З 1971 по 1973 р. він працював клінічним ординатором кафедри шкірних та венеричних хвороб Харківського медичного інституту. У 1973–1975 р. обіймав посаду лікаря-ординатора Харківського шкірно-венерологічного диспансеру № 5.
З 1975 по 1982 р. Віталій Анатолійович був асистентом кафедри шкірних та венеричних хвороб Івано-Франківського медінституту. З 1978 по 1982 р. працював на медичному факультеті університету Алжира (філіал у м. Константин), з 1982 по 2000 р. – на кафедрі шкірних та венеричних хвороб Харківського державного медичного університету. З 2000 по 2015 р. був доцентом кафедри дерматології, венерології та СНІДу ХНМУ.
|

|
Віталій Анатолійович був висококваліфікованим фахівцем, чуйною та порядною людиною. Ректорат, співробітники та студенти Харківського національного медичного університету висловлюють щирі й глибокі співчуття його рідним та близьким.
Світла пам’ять про Віталія Анатолійовича назавжди залишиться в наших серцях.
Світлої пам’яті Валерія Петровича Чайченка (08.06.1942–12.02.2018)
12 лютого 2018 року на 76-му році після тривалої хвороби пішов з життя Валерій Петрович Чайченко.
Валерій Петрович народився у воєнні роки в селищі Сюктерка Чувашської АР. У 1965 році він закінчив Харківський медичний інститут, після чого з 1965 по 1968 р. працював лікарем Померківського дитячого будинку. Протягом роботи в дитячому будинку Валерій Петрович зацікавився проблемами ортопедичної патології у дітей та пройшов стажування в НДІ протезування, ортопедії і травматології ім. проф. М.І. Ситенка. Далі працював ортопедом-травматологом в 11-й Харківській міській лікарні, а пізніше вступив до аспірантури з протезування і в 1972 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Клініко-біомеханічна оцінка схем побудови протезів стегна». З 1971 по 1978 р. працював науковим співробітником хірургічного відділення НДІ протезування, ортопедії і травматології ім. проф. М.І. Ситенка, де здобув неабияку повагу колег та пацієнтів.
У 1978 р. Валерій Петрович був прийнятий на науково-педагогічну роботу на кафедру ортопедії і травматології Харківського медичного університету, де плідно працював доцентом кафедри до 2009 р.
|

|
За 20 років роботи в університеті Валерій Петрович Чайченко завжди був взірцевим завучем кафедри і порадником для студентів та колег. Його вимогливість до себе й оточуючих, зібраність, працездатність, душевність та людяність стали прикладом для студентської молоді та викладачів.
Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив Харківського національного медичного університету, медична спільнота сумують з приводу смерті Валерія Петровича Чайченка та висловлюють щирі співчуття його рідним та близьким. Світла пам’ять про Валерія Петровича назавжди залишиться в наших вдячних серцях!
Світлої пам’яті Антоніни Федорівни Яковцової (15.05.1933 – 05.02.2018)
5 лютого 2018 року після тривалої тяжкої хвороби пішла з життя заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор кафедри патологічної анатомії ХНМУ Антоніна Федорівна Яковцова.
Антоніна Федорівна народилась 15 травня 1933 року в м. Богодухові Харківської області. У 1958 р. закінчила Харківський медичний інститут за фахом «Лікувальна справа» та почала свою трудову діяльність хірургом медсанчастини Харківського тракторного заводу. Потім закінчила аспірантуру на кафедрі патологічної анатомії ХМІ та у 1965 р. захистила кандидатську дисертацію під керівництвом проф. Г.Л. Дермана. Працювала асистентом, доцентом кафедри патологічної анатомії; у 1973 р. захистила докторську дисертацію «Послід при антенатальній смерті плода». З 1971 по 2009 р. очолювала кафедру патологічної анатомії Харківського медичного університету. Впродовж багатьох років була віце-президентом Асоціації патологів України, головою Харківської філії Асоціації патологів України, членом редакційної колегії провідних наукових медичних видань, членом спеціалізованої ради при Харківському медичному університеті з захисту докторських та кандидатських дисертацій. | 
|
Результатом багаторічних наукових зусиль А.Ф. Яковцової є створення її власної наукової школи, вдосконалення структури патологоанатомічної служби, розробка і впровадження методів патологоанатомічної діагностики й удосконалення навчально-методичної роботи. Найбільш вагомі результати, присвячені проблемам загальної патологічної анатомії, перинатальної патології, у тому числі плацентології, патологічної анатомії серцево-судинної, ендокринної, імунної, сечовидільної систем, опубліковані в монографіях, навчальних посібниках, а також у більш ніж 500 наукових публікаціях. Професору А.Ф. Яковцовій належать численні свідоцтва на винахід та патенти на корисну модель. Антоніна Федорівна є лауреатом премії АМН СРСР ім. В.Ф. Снєгірьова (1981) та нагороджена вищою відзнакою Асоціації патологів України – медаллю Г.М. Мінха (2010). Серед її учнів – 8 докторів та 35 кандидатів медичних наук. Антоніна Федорівна була блискучим оратором, лектором і педагогом. Її праця «Лекции в высшей школе» є настільною книгою для учнів і послідовників.
Антоніна Федорівна мала великий науковий і організаційний авторитет. Була незмінним ініціатором та головою оргкомітету з підготовки і проведення міжобласних, всеукраїнських та міжнародних конференцій і конгресів з широкою участю в них провідних вчених та практикуючих патологоанатомів. З великою любов’ю вона проводила на вищому науковому рівні школи молодих вчених і спеціалістів України.
А. Ф. Яковцова широко відома медичній громадськості України і закордонних країн. Вона була членом Міжнародної академії патології, Європейського товариства патологів, Академії національного прогресу України.
Світла пам'ять про Антоніну Федорівну Яковцову – видатного вченого, вчителя, чуйну людину – назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто її знав.
Світлої пам’яті Валентини Олександрівни Федорової (1960–2018)
23 січня 2018 року пішла з життя провідний фахівець відділу міжнародних зв’язків Валентина Олександрівна Федорова.
Валентина Олександрівна народилася 22 листопада 1960 р. у м. Харків. У 1989 році закінчила Харківський державний університет ім. М. Горького (ХНУ ім. В.Н. Каразіна) за спеціальністю «Англійська мова та література». З 1986 по 2002 р. працювала вчителем англійської мови у школі, з 2002 р. до останніх днів – у відділі міжнародних зв’язків ХНМУ.
Валентина Олександрівна була доброю, порядною, щирою та відкритою людиною, висококваліфікованим фахівцем та педагогом. Вона завжди була готова допомогти та підтримати в будь-якій ситуації.
Ректорат, співробітники відділу міжнародних зв’язків та університету, студенти Харківського національного медичного університету висловлюють щирі й глибокі співчуття рідним, близьким та друзям покійної.
Світла пам’ять про Валентину Олександрівну назавжди залишиться в наших серцях.
|
 |
Світлої пам’яті Миколи Литвина (13.05.1996–11.11.2017)
11 листопада 2017 року трагічно загинув студент V курсу ІІ медичного факультету Микола Литвин.
Ректорат, деканат ІІ медичного факультету, Студентська рада університету та профспілкова організація студентів і співробітників ХНМУ глибоко сумують з приводу загибелі Миколи Литвина та висловлюють свої щирі співчуття родині та близьким. |
 |
Світлої пам’яті Олександра Васильовича Самсонова (18.10.1951–18.09.2017)
18 вересня 2017 р. після тяжкої хвороби пішов з життя кандидат медичних наук, доцент кафедри стоматології дитячого віку, дитячої щелепно-лицьової хірургії та імплантології Олександр Васильович Самсонов.
Олександр Васильович народився в с. Ташлик, Оренбурзької області. Після закінчення медичного училища с 1975 по 1979 гг. навчався у Куйбишевському медичному інституті.
36 років свого трудового життя він присвятив викладанню у Харківському національному медичному університеті. З 1981 року працював на кафедрі стоматології дитячого віку асистентом, а потім доцентом кафедри.
У 1989 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, після чого отримав звання доцента.
|

|
Протягом багатьох років Олександр Васильович виховав ціле покоління молодих лікарів-стоматологів, які завжди зберігатимуть світлу пам′ять про свого вчителя.
Колектив Харківського національного медичного університету, співробітники Університетського стоматологічного центру, кафедри стоматології дитячого віку, дитячої щелепно-лицьової хірургії та імплантології сумують з приводу втрати свого колеги, вчителя, друга і товариша. Його строгість і доброзичливість, готовність завжди допомогти у скрутну хвилину, іскристий гумор, тепле ставлення до колег назавжди залишаться у наших серцях.
Світлої пам’яті Лаітх Алма’аітах (29.01.1997–14.09.2017) 14 вересня 2017 року трагічно загинув студент ІІІ курсу V факультету з підготовки іноземних студентів Навчально-наукового інституту з підготовки іноземних громадян ХНМУ за спеціальністю «Стоматологія» Лаітх Алма’аітах.
Ректорат, співробітники й студенти глибоко сумують з приводу загибелі Лаітх Алма’аітах та висловлюють щирі співчуття його родині й близьким. | 
|
Світлої пам’яті Азізи Кундузової (24.06.1998–11.09.2017) 11 вересня 2017 року пішла з життя студентка ІІ курсу V факультету з підготовки іноземних студентів Навчально-наукового інституту з підготовки іноземних громадян ХНМУ за спеціальністю «Лікувальна справа» Азіза Кундузова.
Ректорат, співробітники й студенти глибоко сумують з приводу смерті Азізи Кундузової та висловлюють щирі співчуття її родині й близьким. | 
|
Світлої пам’яті Наталії Семенівни Титової (06.05.1947–04.09.2017)
4 вересня 2017 року після тяжкої тривалої хвороби пішла з життя доцент кафедри педіатрії № 1 та неонатології Наталія Семенівна Титова.
Усе своє професійне життя Наталія Семенівна присвятила служінню Педіатрії в Харківському національному медичному університеті. Наталія Семенівна – була досвідченим педіатром, яскравим викладачем, взірковим методистом, талановитим науковцем, доброзичливою й чуйною людиною. Вона пройшла довгий професійний шлях у стінах alma mater від студентки до визнаного фахівця: 1965 – 1971рр. – студентка Харківського медичного інституту; 1971–1973 рр. – клінічний ординатор кафедри пропедевтики та факультетської педіатрії ХМІ; 1973–1974 рр. – асистент кафедри пропедевтики та факультетської педіатрії ХМІ; 1974–1986 рр. – асистент кафедри госпітальної педіатрії ХДМУ. З 1986 року перебувала на посаді доцента кафедри дитячих хвороб № 1 (педіатрії № 1 та неонатології ) ХНМУ.
Протягом багатьох років Наталія Титова, автор численних наукових публікацій та методичних розробок, сумлінно виконувала обов’язки секретаря профільної методичної комісії з фаху «Педіатрія ХДМУ» та завуча кафедри. Її лікарська майстерність сприяла одужанню сотень маленьких пацієнтів.
|

|
Ректорат, співробітники й студенти Харківського національного медичного університету висловлюють щире й глибоке співчуття рідним, близьким та друзям покійної. Світла пам’ять про Наталію Семенівну Титову назавжди залишиться в наших серцях.
Світлої пам’яті Валентина Юхимовича Єщенка (1935–2017)
25 липня 2017 року пішов з життя доцент кафедри патологічної фізіології ім. Д.О. Альперна Валентин Юхимович Єщенко.
Валентин Юхимович народився 29 вересня 1935 року у селищі Ольчинка Волноваського району Донецької області. У 1959 році закінчив педіатричний факультет Харківського медичного інституту, з яким у подальшому було пов’язане все його життя та професійна діяльність. В 1959-1962 роках Валентин Юхимович навчався в аспірантурі на кафедрі патологічної фізіології, з 1962 по 1971 рік працював асистентом, а з 1971 року – доцентом цієї ж кафедри.
Валентин Юхимович був допитливим науковцем. Після закінчення Харківського медичного інституту він під керівництвом члена-кореспондента АН України Д.О. Альперна почав свою наукову діяльність. У 1964 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Значення хімічних медіаторів в патогенезі запалення і вплив на них АКТГ і кортизону». Протягом всіх років праці в університеті Валентин Юхимович активно працював над з’ясуванням різних питань, що стосуються проблем запалення і пухлинного росту. Результати його досліджень висвітлені у понад 100 наукових публікаціях.
|
 |
Валентин Юхимович мав високий авторитет у співробітників і студентів як мудрий, ерудований, вимогливий викладач. Він був не просто сумлінним викладачем, а справжнім вчителем не тільки в питаннях професійної діяльності, а й в життєвих питаннях. Для студентської молоді і викладачів він був зразком порядності, чесності, відданості справі, який присвятив своє життя. Валентин Юхимович був різнобічною особистістю, інтелігентом з високої літери, постійно слідкував за новинами у всіх сферах життя, багато читав художньої літератури, любив поезію, був завзятим театралом, турботливим батьком і дідусем, щиро ділився своїми знаннями з колегами і студентами.
Ректорат, співробітники й студенти Харківського національного медичного університету висловлюють щире й глибоке співчуття рідним, близьким та друзям покійного. Світла пам’ять про Валентина Юхимовича назавжди залишиться в наших серцях.
Світлої пам’яті Світлани Іванівни Гайворонської (1961-2017)
16 липня 2017 року пішла з життя доцент кафедри акушерства та гінекології № 2 Світлана Іванівна Гайворонська.
Світлана Іванівна народилася 29 березня 1961 р. у м. Луганськ. У 1984 році закінчила Харківський медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа». З 1984. по 1986 р. працювала клінічним ординатором кафедри акушерства та гінекології Українського інституту удосконалення лікарів. З 1986 по 1993р. – лікар акушер-гінеколог Обласної клінічної лікарні, з 1993 по 2006 р. – асистент кафедри акушерства та гінекології № 2 Харківського державного медичного університету, з 2006 року – доцент цієї ж кафедри.
У 1992 році Світлані Іванівні було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук, у 2007 році – вчене звання доцента.
|

|
Світлана Іванівна Гайворонська – автор 83 наукових робіт із проблем акушерства та гінекології. Вона неодноразово брала участь у роботі науково-практичних конференцій, з’їздів, конгресів.
Світлана Іванівна була порядною, щирою людиною, талановитим лікарем, науковцем та педагогом.
Ректорат, співробітники й студенти Харківського національного медичного університету висловлюють щирі й глибокі співчуття рідним, близьким та друзям покійної. Світла пам’ять про Світлану Іванівну назавжди залишиться в наших серцях. Світлої пам’яті Ніни Олександрівни Галічевої (1931–2017)
4 липня 2017 року пішла з життя професор, доктор медичних наук, талановитий педагог, учений, організатор, прекрасна і порядна людина, мудрий керівник і ентузіаст своєї справи, професор кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я Ніна Олександрівна Галічева.
Ніна Олександрівна народилася 22 липня 1931 р. у с. Ядути Борзнянського району Чернігівської області. У 1956 році закінчила санітарно-гігієнічний факультет Харківського медичного інституту і почала працювати лікарем-епідеміологом санепідстанції Жовтневого району Харкова. Уся її подальша професійна діяльність була пов’язана з Харківським медичним університетом. З 1960 по 1974 р. вона працювала асистентом кафедри охорони здоров’я, з 1974 по 1978 р. – доцентом кафедри, а з 1978 р. – завідувачем кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, на цій посаді працювала до 2002 р., після чого залишилася професором кафедри.
Ніна Олександрівна була талановитим і допитливим науковцем. У 1965 р. вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Матеріали соціально-гігієнічних досліджень інфаркту міокарда (м. Харків)», у 1987 р. – докторську дисертацію на тему «Інфаркт міокарда та його профілактика як соціально-гігієнічна проблема». Ніна Олександрівна підтримувала і сприяла розвитку молодих науковців соціал-гігієністів. Під її керівництвом підготовлені й захищені 1 докторська та 4 кандидатські дисертації.
|

|
Ніна Олександрівна мала безумовний авторитет серед колег та друзів, заслужила повагу як мудрий керівник і організатор, талановитий науковець та педагог, висококваліфікований, ерудований та вимогливий викладач для студентів. Вона була надзвичайно щирою, чуйною та доброзичливою людиною, що завжди готова була прийти на допомогу. Оптимістична та енергійна, Ніна Олександрівна до останнього дня свого життя невтомно працювала на науковій та педагогічній ниві соціальної медицини та організації охорони здоров’я, залишивши глибокий слід в науці, серцях і житті колег, учнів та друзів.
Ректорат, співробітники й студенти Харківського національного медичного університету висловлюють щире й глибоке співчуття рідним, близьким та друзям покійної. Світла пам’ять про Ніну Олександрівну назавжди залишиться в наших серцях.
Світлої пам’яті Мохаммеда Ельмуатаміда (25.08.1993–26.06.2017) 26 червня 2017 року трагічно загинув студент ІІ курсу V факультету з підготовки іноземних студентів за спеціальністю «Стоматологія» Мохаммед Ельмуатамід.
Ректорат, співробітники й студенти глибоко сумують з передчасної загибелі Мохаммеда Ельмуатаміда та висловлюють щирі співчуття його родині й близьким. |  |
Світлої пам’яті Лесі Романівни Боброннікової (1962–2017)
21 червня пішла з життя завідувач кафедри клінічної фармакології професор Леся Романівна Боброннікова.
Леся Романівна народилася 8 вересня 1962 року в с. Петрівка-Роменська, Гадяцького району Полтавської області. У 1985 році з відзнакою закінчила Харківський медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа», а вся її подальша діяльність була пов’язана з медичним вишем.
З 1985 по 1987 р. Л.Р. Боброннікова – стажер-дослідник кафедри факультетської терапії, 1987–1992 рр. – аспірант кафедри факультетської терапії, з 1992 рр. – асистент, а з 1999 р. – доцент цієї кафедри. У 2009 р. вона захистила докторську дисертацію й отримала звання доктора медичних наук. З грудня 2010 року займала посаду професора кафедри внутрішньої медицини № 3, з вересня 2013 року була професором кафедри клінічної фармакології, а з 2016 року працювала її завідувачем.
Леся Романівна була грамотним, талановитим та вимогливим викладачем, відповідальною, світлою, гарною, чуйною та щирою людиною, завжди готовою прийти на допомогу. За ці якості вона заслужила любов і повагу колег, студентів і співробітників університету. Такою вона й залишиться в пам’яті колективу медичного університету. | 
|
Ректорат, співробітники та студенти Харківського медичного університету глибоко сумують через завчасну втрату Лесі Романівни Боброннікової та висловлюють щирі й глибокі співчуття рідним та близьким.
Світлої пам’яті Лідії Олексіївни Сілаєвої (11.03.1950–13.06.2017) 13 червня 2017 року пішла з життя Лідія Олексіївна Сілаєва.
Лідія Олексіївна працювала в редакційно-видавничому відділі з 1984 р. від дня його заснування, пройшовши шлях від редактора до заступника начальника відділу. У 2016 році вона пішла на заслужений відпочинок.
Лідія Олексіївна була творчою особистістю. Писала вірші, прозові твори, публікувалася у періодичних виданнях, збірниках і альманахах. Була членом Спілки журналістів. Багато зусиль докладала до першого видання творчого альманаху ХНМУ «Початок Століття», приділяла чимало часу співпраці з творчою молоддю. Лідія Олексіївна була енергійною, діяльною й чуйною людиною. У своїй роботі вона прагнула допомогти авторові досягти більш високого рівня викладання матеріалу, підвищити його граматичний і стилістичний рівень.
Колектив Харківського національного медичного університету глибоко сумуює та висловлює щирі співчуття родині й близьким. Світла пам’ять про Лідію Олексіївну Сілаєву назавжди збережеться в наших серцях. | 
|
Світлої пам’яті Дмитра Ілліча Демиденка (1946–2017)
24 травня 2017 року передчасно пішов з життя асистент кафедри акушерства та гінекології № 1 Дмитро Ілліч Демиденко.
Дмитро Ілліч народився 10 листопада 1946 р. в м. Ахтирка Сумської області. У 1970 році закінчив Харківський медичний інститут. З 1972 р. працював лікарем-ординатором 2-го пологового будинку м. Харкова, через рік став аспірантом кафедри акушерства і гінекології ХМІ, пізніше працював старшим лаборантом кафедри акушерства і гінекології.
Протягом тривалого часу, 1977 р. по 2017 р., перебував на посаді асистента кафедри акушерства та гінекології № 1 Харківського національного медичного університету. У 1978 році Д.І. Демиденку було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук.
Дмитро Ілліч активно працював над науково-дослідною роботою згідно з темою кафедри. Він є автором понад 50 наукових робіт з актуальних проблем акушерства та гінекології. | 
|
Спільно з іншими викладачами кафедри займався проблемами перинатології, брав участь у роботі міських, республіканських і міжнародних конференціях, конгресах. Мав вищу кваліфікаційну категорію «акушерство і гінекологія».
За 41 рік роботи в медичному університеті Дмитро Ілліч зарекомендував себе висококваліфікованим співробітником, чуйним лікарем, який володів сучасними методами діагностики та лікування хворих. Він успішно поєднував лікувально-діагностичну, учбово-методичну, наукову та громадську роботу, був дуже порядною, світлою людиною, користувався великою повагою серед професорсько-викладацького складу, співробітників, студентів університету та хворих.
Ректорат, співробітники та студенти Харківського національного медичного університету глибоко сумують через завчасну втрату Дмитра Ілліча Демиденка та висловлюють щире співчуття рідним та близьким покійного.
Світла пам’ять про Дмитра Ілліча назавжди буде збережена у наших серцях.
Світлої пам’яті Клавдії Юхимівни Удовиченко (15.11.1936–11.05.2017)
11 травня 2017 року на 81 році пішла з життя Клавдія Юхимівна Удовиченко. Клавдія Юхимівна працювала у Науковій бібліотеці ХНМУ з 1967 року у відділі комплектування документів на посаді головного бібліотекаря. У 2012 році пішла на заслужений відпочинок.
Клавдія Юхимівна – беззмінний комплектатор, за роки її трудової діяльності бібліотечний фонд зріз майже удвічі. Її праця неодноразово відзначалася почесними грамотами університету та МОН України, а у 2010 році було присвоєне почесне звання «Заслужений працівник ХНМУ».
| 
|
Багато поколінь випускників нашого ВНЗ пам’ятають Клавдію Юхимівну, адже вона була небайдужа до кожного читача – від студента до професора. Вона наставляла молодих бібліотекарів на професійній ниві, була надзвичайно інтелігентною, працьовитою, доброю та чуйною людиною.
Світла пам’ять про Клавдію Юхимівну Удовиченко назавжди збережеться у наших серцях.
Світлої пам’яті Людмили Трохимівни Киричок (1932–2017) 19 квітня 2017 року на 85-му році пішла з життя відомий науковець, педагог професор Людмила Трохимівна Киричок.
Уся трудова діяльність Людмили Трохимівни була тісно пов’язана з Харківським національним медичним університетом, де вона пройшла довгий шлях від аспіранта (1956–1959 рр.) під керівництвом професора М.С. Харченка до завідувача кафедри фармакології та медичної рецептури (1985–2002 рр.).
Л.Т. Киричок була блискучим лектором, талановитим педагогом, вимогливим та відповідальним науковцем, взірцем високої працездатності, сумлінного відношення до своїх обов’язків, умілої організації головних напрямків діяльності на кафедрі. |  |
Науковим напрямком діяльності Людмили Трохимівни був пошук шляхів фармакологічної корекції несприятливих наслідків емоційного стресу й вивчення антистресової дії лікарських препаратів, які впливають на природні процеси та функції захисту організму від емоційно-негативних факторів.
Під керівництвом Л.Т. Киричок захищено 7 кандидатських дисертацій. Протягом багаторічної і плідної праці Людмила Трохимівна видала понад 300 наукових праць, вона є співавтором національного підручника «Фармакологія», винаходів, багатьох навчальних посібників, праць науково-методичного напрямку.
З 1985 по 1995 р. Л.Т. Киричок очолювала роботу Харківського відділення Українського наукового товариства фармакологів, була членом спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій за спеціальністю «фармакологія» і «патофізіологія». Вона заслужено користувалася авторитетом і повагою серед студентів, колег і науковців.
Ректорат, співробітники та студенти Харківського національного медичного університету глибоко сумують та висловлюють щирі співчуття родині й близьким. Світла пам’ять про Людмилу Трохимівну Киричок назавжди збережеться в наших серцях.
Світлої пам'яті Івахненко Валентини Андріївни (1949-2017) 22 березня пішла з життя старший лаборант кафедри мовної підготовки іноземних громадян Валентина Андріївна Івахненко.
Валентина Андріївна народилася 24 листопада 1949 р. у Дніпродзержинську. Середню загальноосвітню школу закінчила з золотою медаллю. У 1971 р. закінчила Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. З травня 1995 р. працювала в Харківському державному медичному університеті на посаді провідного економіста у плановому відділі. З 2008 р. працювала на посаді старшого лаборанта кафедри мовної підготовки іноземних громадян.
За час роботи в медичному університеті Валентина Андріївна зарекомендувала себе висококваліфікованим, відповідальним, чесним співробітником, який сумлінно виконував свої обов'язки. Вона була доброю, щирою людиною, готовою завжди прийти на допомогу як викладачам, так і студентам. Валентина Андріївна користувалася великою повагою серед співробітників медичного університету.
Світла пам'ять про Валентину Андріївну назавжди залишиться в наших серцях! |  |
Світлої пам’яті Сергія Анатолійовича Супруна (1958–2017) 16 лютого 2017 року передчасно пішов з життя доцент кафедри внутрішньої медицини № 1 Сергій Анатолійович Супрун.
Сергій Анатолійович народився 21 вересня 1958 р. в Ізюмі Харківської області. У 1984 році закінчив Харківський медичний університет за спеціальністю «Лікувальна справа». З 1991 по 2000 р. працював асистентом кафедри внутрішніх захворювань. З 2000 року – на посаді доцента кафедри внутрішньої медицини № 1 Харківського національного медичного університету.
У 1996 році С.А. Супруну було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук, у 2003 році – вчене звання доцента. Його педагогічний стаж складав більше 25 років. Сергій Анатолійович мав вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Терапія».
|  |
За час роботи в медичному університеті Сергій Анатолійович зарекомендував себе висококваліфікованим співробітником, фахівцем-терапевтом, досвідченим науковцем, чуйним лікарем, який володів сучасними методами діагностики та лікування хворих. Він успішно поєднував лікувально-діагностичну, учбово-методичну, наукову та громадську роботу, він був дуже порядною, світлою людиною, користувався великою повагою серед професорсько-викладацького складу, співробітників, студентів університету та хворих.
Ректорат, співробітники та студенти Харківського національного медичного університету глибоко сумують через завчасну втрату Сергія Анатолійовича Супруна та висловлюють щире співчуття рідним та близьким покійного. Світла пам’ять про Сергія Анатолійовича назавжди збережеться у наших серцях.
Світлої пам’яті Валентини Миколаївни Тулаєвої (15.07.1934–24.01.2017) 24 січня 2017 року пішла з життя старший лаборант кафедри філософії Валентина Миколаївна Тулаєва, яка працювала на кафедрі понад 20 років.
Валентина Миколаївна завжди була прикладом сумлінного ставлення до роботи, високої відповідальності, вміння організувати будь-яку справу, поважного ставлення до колег та студентів. ЇЇ відрізняли глибокі душевні якості, доброзичливість й оптимістичне ставлення до життя.
Ректорат, співробітники та студенти Харківського медичного університету глибоко сумують через втрату Валентини Миколаївни. Пам'ять про неї назавжди залишиться в наших серцях. |  |
Світлої пам’яті Алли Анатоліївни Мар’ясової (07.06.1939-06.01.2017) 6 січня 2017 року пішла з життя Алла Анатоліївна Мар’ясова, яка майже тридцять років свого життя присвятила кадровій роботі в університеті (1981–2010 р.).
Співробітники університету запам’ятали Аллу Анатоліївну доброю, працелюбною, цілеспрямованою, веселою та життєрадісною людиною, яка ніколи не лишалася осторонь чужих проблем і завжди прагнула допомогти людям.
Ректорат, профком та співробітники університету глибоко сумують через втрату А.А. Мар’ясової та висловлюють щире співчуття її рідним та близьким. Спогади про Аллу Анатоліївну назавжди збережуться в нашій пам’яті. |  |
Світлої пам’яті Тамари Євгенівни Мінакової (1954–2016) 23 грудня пішла з життя оператор комп’ютерного набору загального відділу Тамара Євгенівна Мінакова. 24 роки її трудового життя були пов’язані з Харківським національним медичним університетом.
Тамара Євгенівна була працелюбною та активною людиною, не байдужою до чужих проблем. Співробітники університету знали її як цілеспрямовану та відповідальну особистість, з незламною волею до життя.
Ректорат, профком, співробітники загального відділу та університету висловлюють глибоке й щире співчуття її рідним і близьким. |  |
Світлої пам’яті Георгія Вікторовича Дзяка (1945–2016) Сумна звістка для всієї медичної спільноти надійшла з Дніпра. 24 листопада на 72-му році пішов з життя Георгій Вікторович Дзяк – видатний вчений-кардіолог, педагог, ректор державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України».
Академік Національної академії наук України, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Почесний громадянин міста Дніпра Георгій Вікторович був одним із провідних учених у сфері ревматології та кардіології. Так, з 1979 року Георгій Вікторович Дзяк очолював кафедру госпітальної терапії, а з 1996 року його обрали ректором Дніпропетровської державної медичної академії.
|  |
Усе життя блискучого науковця було присвячено служінню науці та суспільству, а також пов’язано з рідним вишем, у якому він пройшов шлях від студента, аспіранта до завідувача кафедрою госпітальної терапії, а пізніше, ректора ВНЗ. За два десятки років, що Георгій Вікторович провів на цій посаді, весь свій час він присвячував розвитку медичної академії, залученню молоді до педагогічної та наукової діяльності. Навіть у складних фінансово-економічних та соціально-політичних умовах Георгій Вікторович докладав максимум зусиль задля зміцнення й оновлення матеріально-технічної бази вишу, його модернізації та підвищенню рівня інформатизації. Він умів знаходити оптимальні шляхи щодо розв’язання проблемних питань у найбільш складних умовах та приймати вірні і чіткі управлінські рішення.
Крім безпосередньо своєї професійної діяльності, Георгій Вікторович брав активну участь у суспільному житті та громадській діяльності. Він постійно працював із молоддю – серед його учнів понад сотні кандидатів та докторів наук. Неможливо переоцінити всі заслуги та інтелектуальну спадщину видатного лікаря, Фахівця з великої літери, який зробив багато для вітчизняної та світової медичної науки.
Ректорат та колектив Харківського національного медичного університету висловлює глибоке співчуття рідним, близьким, колегам, друзям та всім, хто знав Георгія Вікторовича Дзяка особисто.
Світлої пам'яті Сергія Сергійовича Мірошниченка (04.10.1968 – 13.11.2016) 13 листопада 2016 року після важкої хвороби пішов з життя асистент кафедри хірургії № 3 Сергій Сергійович Мірошниченко – педагог, лікар-хірург, учений.
Сергій Мірошниченко народився 4 жовтня 1968 р. в сім’ї робочих, з 1987 по 1989 р. проходив військову службу в Афганістані. У 1995 р. закінчив Харківський державний медичний університет за спеціальністю «Лікувальна справа». З 2001 року Сергій Сергійович працював лікарем-хірургом у 31-й міській лікарні і асистентом кафедри хірургії № 3. У 2013 р. С.С. Мірошниченко під науковим керівництвом професора В.І. Лупальцова успішно захистив кандидатську дисертацію.
|  |
За час роботи на кафедрі Сергій Сергійович проявив себе як грамотний та вимогливий викладач. Завжди відповідальний, дисциплінований, доброзичливий, він у будь-який час приходив на допомогу колегам, студентам, хворим. Дуже любив свою професію лікаря-хірурга, творчо і з задоволенням займався науковою працею.
У серцях і пам’яті колег, студентів, пацієнтів Сергій Сергійович Мірошниченко назавжди залишиться як чудова світла людина, висококваліфікований викладач та лікар.
Ректорат, співробітники, студенти Харківського національного медичного університету глибоко сумують через завчасну втрату Сергія Сергійовича Мірошниченка та висловлюють щирі й глибокі співчуття рідним та близьким.
Світлої пам’яті Валерія Олексійовича Фьокліна (1942–2016) 24 жовтня 2016 року на 74-му році пішов з життя відомий український педіатр, науковець Валерій Олексійович Фьоклін.
Валерій Олексійович був яскравою неординарною особистістю, авторитетним наставником та Вчителем з великої літери.
Валерій Олексійович Фьоклін народився 3 квітня 1942 року. Уся його трудова діяльність була тісно пов’язана з Обласною дитячою клінічною лікарнею та Харківським національним медичним університетом, де він пройшов довгий шлях від аспіранта до завідувача кафедри.
|  |
Роботи Валерія Олексійовича в галузі дитячої пульмонології набули неабиякої популярності серед науковців, адже завжди були присвячені актуальним проблемам, що вирішувалися за допомогою найсучасніших технологій. Матеріали докторської дисертації В.О. Фьокліна «Клiнiко-патогенетичне обгрунтування терапiї тяжких форм гострих бронхолегеневих захворювань у дiтей раннього вiку» (1992) були невід’ємною частиною успішної реалізації Державної програми боротьби з гострою пневмонiєю.
Історія реанімаційних відділень Харківської обласної дитячої лікарні збагатилася плідною консультативною діяльністю Валерія Олексійовича. Саме під його керівництвом було впроваджено новітні технології діагностики невідкладних станів у дітей та успішного їх лікування, що сприяло суттєвому зниженню дитячої летальності в регіоні.
В.О. Фьоклін був блискучим лектором, талановитим педагогом-клініцистом, що високопрофесійно формував клінічне мислення у студентів, аспірантів, молодих лікарів. Його вдячні учні успішно працюють на різних кафедрах вищих навчальних медичних закладів і в науково-дослідних інститутах країни та інших держав.
Валерій Олексійович Фьоклін був чудовим організатором, вимогливим до себе та оточуючих. Йому були притаманні зібраність і підтягнутість, працездатність і, разом із цим, почуття гумору, душевність та людяність.
Світлої пам’яті Луїзи Закірджанової (19.12.1992–22.08.2016)
22 серпня 2016 року передчасно пішла з життя студентка ІІІ курсу V факультету з підготовки іноземних громадян Луїза Закірджанова. Ректорат, співробітники й студенти висловлюють щирі співчуття родині та близьким Луїзи Закірджанової.
|

|
Світлої пам’яті Сергія Юрійовича Масловського (1940–2016) 7 серпня пішов з життя професор кафедри гістології, цитології та ембріології Харківського національного медичного університету Сергій Юрійович Масловський.
Сергій Юрійович народився 7 червня 1940 року в Харкові. У 1963 році закінчив Харківський медичний інститут за спеціальністю «Педіатрія» та вся його подальша професійна діяльність була пов’язана з медичним вишем. З 1963 р. по 1966 р. – аспірант кафедри нормальної анатомії Харківського медичного інституту. З 1966 р. по 1972 р. – асистент кафедри нормальної анатомії Харківського медичного інституту. З 1972 р. по 1986 р. – доцент кафедри нормальної анатомії Харківського медичного інституту. З 1986 р. по 1996 р. – професор кафедри анатомії людини Харківського державного медичного університету. З 1996 р. по 2014 р. – завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології Харківського національного медичного університету. З 2014 р. по 7 серпня 2016 р. був професором кафедри гістології, цитології та ембріології Харківського національного медичного університету.
|  |
Багато поколінь медиків пам’ятають Сергія Юрійовича життєрадісним, товариським і талановитим – таким він і залишиться в наших серцях назавжди. Його яскравий талант проявився не тільки в медичній галузі: його картини не раз були виставлені в Художньому музеї та Харківському будинку вчених, а його чарівний голос студенти пам’ятають не менше, ніж яскраві лекції.
Ректорат, співробітники та студенти Харківського медичного університету глибоко сумують через завчасну втрату Сергія Юрійовича Масловського.
Світлої пам’яті Віктора Борисовича Моргуляна (1933–2016) 31 липня пішов із життя професор кафедри акушерства та гінекології №1 Харківського національного медичного університету Віктор Борисович Моргулян.
Віктор Борисович народився 20 грудня 1933 року в місті Харкові. У 1958 році закінчив Харківський медичний інститут за спеціальністю «Педіатрія».
Свою професійну діяльність Віктор Моргулян розпочав у 1958 році лікарем акушером-гінекологом Центральної районної лікарні с. Нова Водолага Харківської області, де працював до 1962 року, а потім з 1962 по 1969 р. – ординатором акушерсько-гінекологічного відділення Харківської міської лікарні № 1.
|  |
Трудовий шлях Віктора Борисовича у медичному виші почався у 1969 р., який він пройшов від асистента до професора кафедри акушерства та гінекології № 1 Харківського національного медичного університету. У 1971 році В.Б. Моргуляну присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук, у 1982 році – вчене звання доцента, у 1993 році – вчене звання професора. У 2005 році йому присвоєно звання заслуженого професора Харківського державного медичного університету.
Віктор Борисович був принциповою, працездатною та скромною людиною, завжди готовою прийти на допомогу. За ці якості свого характеру він отримав любов і повагу співробітників та пацієнток, що зверталися до нього.
Ректорат, студенти та співробітники Харківського національного медичного університету глибоко сумують через втрату Віктора Борисовича Моргуляна. У ці жалобні дні колектив ХНМУ висловлюємо глибоке співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про Віктора Борисовича Моргуляна назавжди збережеться в наших серцях. Вічна йому пам’ять!
Світлої пам’яті Ніни Феодосіївни Мижирицької (1942–2016)
28 липня 2016 року пішла із життя Ніна Феодосіївна Мижирицька, доцент кафедри хірургії № 1 Харківського національного медичного університету.
Ніна Феодосіївна народилась 15 вересня 1942 року у м. Гадяч Полтавської області. У 1973 р. закінчила лікувальний факультет Харківського медичного інституту. Після закінчення інтернатури з хірургії у 1974 р. почала свою професійну діяльність на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення Дергачівської центральної районної лікарні.
З 1977 по 1979 роки навчалася у клінічній ординатурі на кафедрі госпітальної хірургії Харківського медичного інституту, після закінчення якої була направлена на роботу лікарем-хірургом у відділення невідкладних станів Харківського інституту загальної та невідкладної хірургії. |  |
У травні 1981 р. Ніна Феодосіївна пройшла за конкурсом на посаду асистента кафедри госпітальної хірургії ХМІ (нині кафедри хірургії № 1 ХНМУ). У 1988 р. захистила дисертаційну роботу за темою «Профілактика гнійно-септичних ускладнень після реконструктивних операцій у хворих синдромом Лериша» та отримала науковий ступінь кандидата медичних наук.
З 2002 року Н.Ф. Мижирицька працювала на посаді доцента кафедри хірургії № 1, є автором 80 наукових публікацій з різних проблем хірургії.
Ніна Феодосіївна була скромною, працездатною людиною, до якої з повагою і любов’ю ставилися колеги та студенти.
Ректорат, студенти та співробітники Харківського національного медичного університету висловлюють глибоке співчуття рідним та близьким покійної. Світла пам’ять про Ніну Феодосіївну назавжди збережеться у наших серцях!
Світлої пам’яті Маргарити Петрівни Фомічової (01.01.1925 – 15.06.2016 р.)
15 червня пішла з життя Маргарита Петрівна Фомічова, завідуюча кафедрою суспільних наук з 1970 по 1981р. (тоді – кафедра історії КПРС та політекономії).
Маргарита Петрівна була працелюбною та активною людиною, не байдужою до чужих проблем. Її знали як цілеспрямовану та відповідальну особистість.
Ректорат, профком та співробітники університету глибоко сумують через втрату М.П. Фомічової та висловлюють щире співчуття її рідним і близьким. Спогади про Маргариту Петрівну назавжди збережеться в нашій пам’яті.
|
 |
Світлої пам’яті Володимира Вікторовича Бобіна (1924–2016)
8 червня на 92-му році життя пішов у небуття професор кафедри анатомії людини Харківського національного медичного університету Володимир Вікторович Бобін.
Гідний представник відомої в Харкові медичної династії Бобіних, Володимир Вікторович у 1947 р. закінчив Кримський медичний інститут, і від 1951 р. все його подальше життя було пов’язане з Харківським медінститутом, де він пройшов шлях від аспіранта до професора, відомого в медичному товаристві анатома, що своєю діяльністю розвивав наукові традиції харківської анатомічної школи, створеної академіком В.П. Воробйовим. Протягом більше ніж 20 років (1971–1992) В.В. Бобін очолював кафедру нормальної анатомії ХМІ, де потім майже до кінця життя займав посаду професора.
|
 |
Наукові інтереси В.В. Бобіна були зосереджені на галузі еволюційної морфології нервової системи, де він отримав визнання вчених не тільки України, але й інших країн. Важливим розділом його наукового доробку були спільні дослідження з клініцистами-неврологами, що мало велике значення для практичної охорони здоров’я. Володимир Вікторович Бобін – автор 350 наукових праць, серед яких 8 монографій і 20 навчальних посібників. Під його керівництвом підготовлено 2 доктори і 20 кандидатів медичних наук. Велика армія анатомів – учнів Володимира Вікторовича працює у багатьох країнах світу, тепло згадуючи свого вчителя.
В.В. Бобін був активним громадським діячем. Він очолював Харківське товариство анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів. Його обрано почесним членом правління Українського товариства АГЕТ, а також почесним академіком Міжнародної академії інтегративної антропології. Він був членом редколегій багатьох наукових журналів.
Володимир Вікторович вирізнявся великою працелюбністю, працездатністю і творчою активністю і користувався заслуженою повагою серед професорсько-викладацького складу, працівників і студентів університету.
Ректорат, профком, співробітники та студенти університету глибоко сумують через втрату В.В. Бобіна й висловлюють щире співчуття його рідним і близьким. Світла пам’ять про Володимира Вікторовича назавжди збережеться в наших серцях.
Світлої пам’яті Віктора Павловича Голіка (1946–2016)
3 червня на 70-му році пішов з життя професор кафедри ортопедичної стоматології Харківського національного медичного університету Віктор Павлович Голік.
Після закінчення у 1970 році Полтавського медичного стоматологічного інституту трудову діяльність Віктор Павлович розпочав лікарем-стоматологом стоматологічної поліклініки Рубежанської міської лікарні, де працював протягом 5 років, а потім з 1975 по 1977 р. навчався в клінічній ординатурі при кафедрі терапевтичної стоматології Українського інституту удосконалення лікарів м. Харкова.
У Харківському національному медичному університеті В.П. Голік почав працювати з 1996 року завідувачем кафедри ортопедичної стоматології й перебував на цій посаді до 2015 ріку. |

|
З 2002 по 2005 р. обіймав посаду декана стоматологічного факультету ХДМУ.
Професор В.П. Голік брав активну участь у підготовці наукових кадрів, багато уваги приділяв лікувальній роботі, консультуючи хворих у стоматологічних поліклініках Харкова та області з питань складного протезування.
Віктор Павлович користувався заслуженою повагою серед професорсько-викладацького складу, співробітників, студентів університету та хворих завдяки високій кваліфікації й постійному вдосконаленню свого професійного рівня.
Ректорат, профком, співробітники та студенти університету глибоко сумують через втрату Віктора Павловича Голіка й висловлюють щире співчуття його рідним та близьким. Світла пам'ять про Віктора Павловича назавжди збережеться в наших серцях. Світлої пам’яті Тамари Трохимівни Чорної (01.05.1920 – 28.05.2016)
28 травня 2016 року на 97-му році пішла з життя ветеран Другої світової війни, інфекціоніст-клініцист, професор Тамара Трохимівна Чорна.
Тамара Трохимівна народилася в селянській сім’ї на Вінниччині. Вихованням дітей у сім’ї займалася мати, батько помер рано, коли доньці було півтора роки. Ще з дитинства Т.Т. Чорна мріяла стати лікарем. Після закінчення школи, в 1938 році, вступила до Київського медичного інституту. Водночас з навчанням вона працювала вакцинатором у районній санепідстанції, а потім медсестрою інфекційного відділення.
Навчання було перервано війною. Після закінчення інституту в 1942 році Т.Т. Чорна була направлена до діючої армії на Сталінградський фронт. За участь у Вітчизняній війні її відзначили медалями і орденом Вітчизняної війни І ступеня.
|
 |
Після закінчення війни Тамара Трохимівна працювала епідеміологом, потім – головним лікарем районної санепідстанції. У 1953 р. вона закінчила клінічну ординатуру Київського медичного інституту й була призначена асистентом кафедри інфекційних хвороб цього ж інституту, де її вчителями були відомі науковці - Л.В. Громашевський, А.М. Зюков, Б.Я. Падалка та ін. У 1956 р. Т.Т. Чорна захистила кандидатську дисертацію, присвячену імунодіагностиці черевного тифу в умовах антибіотикотерапії. У 1968 р. вона стала доцентом кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту. З вересня 1969 року Тамара Трохимівна очолила кафедру інфекційних хвороб ХМІ. Дисертацію доктора медичних наук, присвячену особливостям перебігу інфекційних хвороб у осіб похилого віку, Тамара Трохимівна захистила у 1973 році, у 1976 році їй присуджено вчене звання професора.
Під її керівництвом співробітники кафедри проводили наукові дослідження, у клініку впроваджувалися функціональні методи обстеження – вивчення функції зовнішнього дихання (ФЗД) та дослідження стану мікроциркуляторного русла за допомогою мікроскопії бульбарної кон’юнктиви. Використовувався також імунофлюоресцентний метод для ранньої діагностики дизентерії, упроваджена аерозольтерапія при грипі, ГРВІ та їх ускладненнях.
З розвитком в усьому світі нових напрямків вивчення питань імунології на кафедрі активно впроваджували імунологічні дослідження. Уперше в Україні на кафедрі інфекційних хвороб ХМІ засновано метод лазеротерапії для лікування інфекційних хворих та отримано патент на «Спосіб лікування бешихи».
Під керівництвом Т.Т. Чорної підготовлено 9 кандидатів медичних наук. Наукові ідеї Тамари Трохимівни мають втілення в наукових працях співробітників кафедри й нині.
Професор Тамара Трохимівна Чорна була клініцистом з великої літери, і любов до хворих вона зуміла передати своїм учням – як викладачам, так і співробітникам ОКІЛ. Вона завжди негайно відгукувалася на прохання оглянути хворого, надати консультативну допомогу молодим спеціалістам в будь-який час дня й ночі. Не одну таку ніч вона провела біля ліжка хворого, вирішуючи складні діагностичні завдання. Урятувавши за роки війни життя багатьом пораненим, Тамара Трохимівна до кінця життя зберігала в своїй душі глибоке щиросердечне ставлення до кожного хворого й взагалі до кожної людини. Особливу наполегливість вона проявляла, намагаючись повернути до життя тяжкохворого навіть у похилому віці, залишалася на декілька днів постійно в клініці саме в найтяжчі для хворого хвилини. Ця риса її характеру, притаманна людині особливого складу, є найбільш переконливим прикладом для виконання лікарського обов’язку й людяності лікаря, що починає медичну практику.
Простота в спілкуванні, відданість своїй професії, висока освіченість, чесність, красива мова – назавжди полонили душу кожного, кому довелося стати її учнем.
Ректорат, студенти та співробітники Харківського національного медичного університету глибоко сумують через втрату Тамари Трохимівни Чорної. Вічна їй пам’ять!
Світлої пам’яті Ірини Іванівни Коваленко (1937-2016)31 березня 2016 р. пішла з життя співробітниця кафедри гігієни та екології № 2 Харківського національного медичного університету Ірина Іванівна Коваленко.
Життєвий шлях цієї непересічної людини був непростим. Вона народилася 13 січня 1937 р. в м. Харкові. Після закінчення школи у 1945–1956 рр. Ірина Іванівна навчалася у Харківському медичному училищі № 1 на відділенні фельдшерів-лаборантів. У 1958 р. за розподілом працювала на посаді лаборанта промислової лабораторії у Комінтернівській районній санітарно-епідеміологічній станції м. Харкова.
З 1960 р. почала працювати у Харківському національному медичному університеті на кафедрі гігієни праці на посаді старшого лаборанта та за сумісництвом працювала лаборантом лабораторії промислової токсикології Харківського науково-дослідного інституту гігієни праці. |  |
У 1963 р. Ірину Іванівну було зараховано до Харківського національного медичного університету, який вона закінчила з відзнакою та того ж року вступила до аспірантури за фахом гігієна праці (1969–1972 рр.). З 1973 р. вона працювала асистентом кафедри гігієни праці Харківського національного медичного університету.
Ірина Іванівна завершила свій трудовий шлях, сумлінно виконуючи обов’язки старшого лаборанта кафедри гігієни та екології № 2 Харківського національного медичного університету. Вона завжди вирізнялася працьовитістю та уважністю до колег і кожного студента.
Співробітники кафедри гігієни та екології № 2 завжди пам’ятатимуть Ірину Іванівну як добру та чесну людину, порядність якої залишатиметься зразком для всіх.
Колектив Харківського національного медичного університету сумує з приводу смерті Ірини Іванівни Коваленко, світла пам’ять про неї збережеться в наших серцях назавжди. Світлої пам’яті Шибані Юссефа (02.02.1991-25.01.2016)
25 січня 2016 року трагічно загинув студент II курсу V факультету з підготовки іноземних студентів громадянина Марокко Шибані Юссеф.
Ректорат, співробітники й студенти висловлюють щирі співчуття родині та близьким Шибані Юссефа.
|
 |
Світлої пам’яті Світлани Миколаївни Лахно
22 січня 2016 року пішла з життя кандидат філологічних наук, доцент Світлана Миколаївна Лахно, яка очолювала кафедру російської мови протягом 15 років.
Світлана Миколаївна народилася 15 липня 1947 р. в родині військовослужбовця. У 1969 р. закінчила Бєлгородський педагогічний інститут за фахом російська мова та література, у 1990 р. захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук.
З 1970 по 1982 р. працювала викладачем підготовчого відділення та підготовчих курсів Харківського авіаційного інституту. З 1982 р. розпочала трудову діяльність у Харківському медичному інституті викладачем, у 1993–2008 рр. була завідувачем кафедри російської мови. |
 |
Світлана Миколаївна була висококваліфікованим викладачем вищої школи, її методичний доробок складають численні методичні посібники і розробки, поєднання навчально-методичної роботи, ефективних наукових досліджень з активною громадською діяльністю в профспілці університету (1984–1993). Автор понад 100 наукових публікацій, серед яких статті, навчально-методичні посібники для студентів-іноземців.
Ректорат та співробітники Харківського національного медичного університету глибоко сумують через втрату Світлани Лахно. Світла пам’ять про неї назавжди збережеться в наших серцях.
Світлої пам’яті Ольги Іванівни Осіпової (25.07.1950–24.12.2015)
24 грудня 2015 року пішла з життя співробітниця Наукової бібліотеки Ольга Іванівна Осіпова. 30 грудня виповнилося би 45 років, як Ольга Іванівна працювала у Науковій бібліотеці Харківського національного медичного університету. Вона обслуговувала читачів навчальною літературою, очолювала відділ обслуговування навчальною літературою з моменту його заснування у 1989 р. й до 2 грудня 2013 р.
Ольга Іванівна завершила свій трудовий шлях бібліотекарем І категорії. Її праця відзначена Подякою МОН України, Почесною грамотою МОЗ України, присвоєне почесне звання «Заслужений працівник ХНМУ».
Багато поколінь випускників нашого ВНЗ пам’ятають Ольгу Іванівну, вона була небайдужа до кожного читача – від студента до професора. Наставляла молодих бібліотекарів на професійній ниві, була надзвичайно працьовитою, доброю, чуйною людиною.
Колектив Харківського національного медичного університету сумує з приводу передчасної смерті О.І. Осіпової, світла пам’ять про Ольгу Іванівну збережеться у наших серцях назавжди.
|

|
Світлої пам'яті Броніслави Марківни Смолкіної (21.06.1917–27.10.2015)
27 жовтня пішла з життя Броніслава Марківна Смолкіна. Вона народилася 21 червня 1917 року в маленькому Білоруському містечку Журавичи. Батьки її брали участь у проекті створення єврейської автономії в Криму в 20-ті роки. Дитиною зі степового колгоспу вона була відправлена в Євпаторію, до далеких родичів навчатися в школі, яку закінчила в Гомелі. Вчилася дуже старанно, була активною ученицею й спортсменкою. Робила зарядку на балконі в будь-яку погоду до 97 років. Ще не отримавши атестат, була зарахована в Гомельський педагогічний інститут. Потім закінчила аспірантуру на кафедрі зоології.
Ранком 22 червня 1941 року після святкування свого дня народження потрапила під перше бомбування й пішки із групою студентів бігла від фашистів, що наступали. Із грудня 1941 року у м. Чкалові почала працювати на кафедрі нормальної анатомії евакуйованого Харківського медичного інституту, де працювала понад 60 років. У 1952 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Нерви прямої кишки людини й деяких тварин» і незабаром стала доцентом. Найулюбленішою її справою було викладання анатомії, і вона дуже добре вміла це робити.
Броніслава Марківна була вченим, кандидатом наук, автором понад 50 наукових праць, учасником анатомічних з'їздів і конгресів, багаторічним головою «Комітету Дружби» іноземних студентів, соціально активною людиною.
Багато поколінь медиків пам'ятають Броніславові Марківну життєрадісною, веселою, гарною і товариською – такою вона й залишиться в наших серцях назавжди.
|
 |
Світлої пам'яті Олега Даниловича Кучеренка (19.05.1955 – 31.10.2015)
31 жовтня 2015 року на 61 році пішов із життя доктор медичних наук, професор кафедри внутрішніх та професійних хвороб ХНМУ, член Європейського товариства кардіологів та Європейської асоціації аритмологів Олег Данилович Кучеренко.
О.Д. Кучеренко народився 19 травня 1955 року в місті Ізюмі Харківській області, в сім'ї викладачів. Школу закінчив у 1972 році з золотою медаллю. В цьому році вступив до Харківського медичного інституту, який закінчив у 1978 році з відзнакою. Початок його трудової діяльності був пов'язаний з кафедрою госпітальної терапії під керівництвом академіка АМН СРСР Любові Трохимівни Малої. В подальшому наукова та педагогічна діяльність Олега Даниловича була пов'язана з кафедрою внутрішніх хвороб, ЛФК та спортивної медицини, на базі якої у 1991 році він захистив кандидатську дисертаційну роботу. У 2003 році О.Д. Кучеренко успішно захистив дисертацію на звання доктора медичних наук та незабаром був обраний на посаду професора кафедри. У 2006 році був нагороджений почесною грамотою МОЗ України. |

|
Олег Данилович Кучеренко був блискучим лектором, талановитим педагогом-клініцистом, що високопрофесійно формував клінічне мислення у студентів, аспірантів та молодих лікарів. Йому були притаманні інтелігентність, виняткова порядність та нескінченна доброта.
Ректорат, співробітники, студенти Харківського національного медичного університету та все медичне товариство глибоко сумують через завчасну втрату Олега Даниловича Кучеренка, який назавжди залишиться в нашій пам'яті як світла, енергійна та чуйна людина. Світлої пам’яті Атермала Салах Еддіна (01.01.1996-16.09.2015)
17 квітня пішов із життя доцент кафедри акушерства, гінекології та дитячої гінекології Харківського національного медичного університету Геннадій Володимирович Мальцев.
Геннадій Володимиро вич народився 8 листопада 1949 року в місті Харкові у сім’ї робочих. У 1976 році став студентом лікувального факультету Харківського медичного інституту, який у 1982 році закінчив з відзнакою.
Трудова діяльність Г.В. Мальцева у пологовому будинку № 1 почалася з 1983 року на посаді лікаря акушера-гінеколога. З 1991 року він став головним лікарем пологового будинку № 1, а у 2005 році – доцентом кафедри акушерства, гінекології та дитячої гінекології Харківського національного медичного університету.
|  |
У 2006 році Г.В. Мальцев став лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Ділова людина року». У червні 2008 року наказом Президента України йому було присвоєне почесне звання «Заслужений лікар України». Геннадій Володимирович був спеціалістом високої кваліфікації, чесно та сумлінно виконував свої службові обов'язки, був суворий та вимогливий до себе та підлеглих, проводив активну педагогічну діяльність. Він автор 34 наукових робіт та 2 методичних розробок.
Г.В. Мальцев неодноразово брав активну участь у роботі Українських і міжнародних наукових та науково-практичних конференцій, з’їздах акушерів-гінекологів України, засіданнях Харківського обласного наукового товариства секції акушерства та гінекології.
Під керівництвом Геннадія Володимировича було проведено капітальний ремонт у стаціонарі та жіночій консультації пологового будинку № 1, завдяки чому з’явилися умови для втілення передових перинатальних технологій в акушерську практику. Завдяки його ініціативі в Дзержинському районі міста Харкова вперше організовані та втілені в практику ендоскопічні методи лікування гінекологічних хворих.
Геннадій Володимирович завжди був принциповою, працездатною та скромною людиною, завжди був готовий допомогти, за що мав любов та повагу керівництва міста, колективу пологового будинку № 1 та всіх жінок, які зверталися до нього за допомогою.
Ректорат, студенти та співробітники Харківського національного медичного університету глибоко сумують через втрату Геннадія Володимировича Мальцева. Вічна йому пам’ять!
Світлої пам’яті Олени Сергіївни Долгової
26 березня 2015 року на 78-му році пішов із життя Віктор Михайлович Лупир, професор, доктор медичних наук, академік Української академії національного прогресу та Міжнародної академії інтегративної антропології.
В.М. Лупир народився 3 березня 1938 року в смт Славгород, Краснопільського району, Сумської області в сім`ї службовців. Початок його трудової діяльності був типовим для молоді післявоєнного часу – навчання в професійно-технічному училищі, робота на заводі, служба в лавах Радянської армії, участь в освоєнні цілинних та перелогових земель. І все ж таки доля не обійшла здібного й працелюбного юнака, який з дитинства мріяв отримати професію лікаря. У 1962 р. він став студентом лікувального факультету Харківського медичного інституту, в славетних стінах якого повною мірою розкривається талант майбутнього вченого-морфолога.
|  |
Після успішного закінчення інституту В.М. Лупир вступає до аспірантури на кафедру анатомії людини, яку в той час очолював провідний вчений-анатом сучасності професор Р.Д. Синельніков. Під його керівництвом Віктор Михайлович опановує класичний метод макромікроскопічної анатомії, комплекс інших морфолічних методик і в 1971 році захищає кандидатську дисертацію на тему: «Нерви та судини сечоводів людини та деяких тварин». Того ж року він починає працювати асистентом кафедри нормальної анатомії. Одночасно з науковими дослідженнями В.М. Лупир творчо засвоює навчально-методичний досвід кафедри, бере участь у громадському житті інституту, активна діяльність надає йому авторитету та стає помітною в ректораті інституту. Технічний секретар приймальної комісії, відповідальний секретар приймальної комісії, декан підготовчого відділення, проректор з навчальної роботи (1986–1994 рр.) – такий неповний перелік сторінок його трудової біографії.
У 1975 р. Віктора Михайловича обирали доцентом кафедри анатомії, і він з великим натхненням розпочав наукове дослідження, присвячене вивченню особливостей структурної організації нервів печінки людини. Логічним завершенням цієї класичної для харківської анатомічної школи наукової роботи став успішний захист у 1988 р. докторської дисертації на тему «Макромікроскопічна анатомія та мієлоархітектоніка нервів печінки людини». Професор В.М. Лупир був одним із провідних фахівців України в галузі анатомії людини. Головним напрямком його наукової діяльності стало вивчення особливостей макромікроскопічної анатомії периферичної нервової системи людини на етапах онтогенезу. У цій галузі він створив новий перспективний розділ – експериментальне дослідження стану нервової системи під впливом деяких екзогенних факторів.
В.М. Лупир був педагогом – новатором. Його змістовні лекції завжди мали проблемний характер, з великим інтересом сприймалися студентами та формували у майбутніх лікарів міцні анатомічні основи медичних знань. У серцях і пам’яті колег, викладачів та студентів Віктор Михайлович назавжди залишиться чудовою світлою людиною. Він був прикладом для співробітників стосовно професії, викладання та виховання підростаючого покоління лікарів.
Світлої пам’яті Всеволода Миколайовича Коломенського (31.05.1930–03.03.2015)
3 березня 2015 року на 85-му році пішов із життя Всеволод Миколайович Коломенський – відомий вчений, видатний лікар-педіатр, досвідчений педагог і взагалі видатна й талановита людина.
Всеволод Миколайович народився 31 травня 1930 р. у м. Харкові, але його дитинство й шкільні роки пройшли в селі Козіївці Краснокутського району Харківської області, де працював сільським лікарем його батько, заслужений лікар УРСР М.П. Коломенський.
Дитинство Всеволода було опалене Великою Вітчизняною війною. Все життя В.М. Коломенського було пов’язано з Харківським національним медичним університетом, де він пройшов шлях від аспіранта до завідувача кафедри. Протягом 27 років Всеволод Миколайович очолював кафедру пропедевтики дитячих хвороб Харківського державного медичного університету. Поєднання талантів клініциста й педагога, принциповість, виняткова порядність і нескінченна доброта сприяли тому, що дуже багато його учнів до сьогодні працюють у різних куточках нашої країни й за кордоном, очолюють наукові та медичні колективи. | 
|
В.М. Коломенський – ветеран праці, відмінник охорони здоров’я, неодноразово був нагороджений грамотами Міністерства охорони здоров’я України.
Яскравий талант Всеволода Миколайовича проявися не тільки в медичній та педагогічної галузях: його чарівний голос студенти пам’ятають не менше, ніж яскраві заняття та лекції. В.М. Коломенський був Лауреатом Національного конкурсу вокалістів, з великим успіхом виступав з вокальними концертами на сцені ХНМУ, Харківського будинку вчених, в оперному театрі, по радіо та телебаченню.
Ректорат, співробітники, студенти Харківського національного медичного університету та все медичне товариство міста сумують через втрату Всеволода Миколайовича Коломенського, якого ми назавжди запам’ятаємо як світлу, енергійну та чуйну людину.
Світлої пам’яті В’ячеслава Миколайовича Зовського
16 лютого після тривалої хвороби пішов з життя доцент кафедри біоорганічної хімії В’ячеслав Миколайович Зовський.
Закінчивши у 1968 році Харківський державний університет ім. Горького, В’ячеслав Миколайович усе своє життя присвятив науково-дослідній та педагогічній діяльності. Працював у НДІ гігієни і праці, а останні 15 років – у ХНМУ на кафедрі біоорганічної хімії.
Глибокі наукові знання, високі моральні якості та прагнення допомогти молодим ученим у засвоєнні нових методів дослідження завжди було пріоритетом світогляду В’ячеслава Миколайовича. Світла пам'ять про прекрасного вченого, педагога та людину назавжди збережеться у наших серцях. |

|
Світлої пам’яті Анастасії Разбакової (22.08.1993–15.06.2014)15 червня 2014 року передчасно пішла з життя студентка V курсу І медичного факультету Анастасія Анатоліївна Разбакова. Ректорат Харківського національного медичного університету, профспілкова організація студентів, аспірантів і клінічних ординаторів, співробітники та студенти ХНМУ глибоко сумують з приводу трагічної загибелі Анастасії і висловлюють щирі співчуття рідним, близьким та друзям померлої. | 
|
Світлої пам'яті Сергія Івановича Макєєва (23.01.1956 – 23.05 2014)23 травня 2014 року після важкої хвороби пішов з життя доцент кафедри хірургії № 1 Сергій Іванович Макєєв – педагог, лікар-хірург, учений.
С.І. Макєєв народився 23 січня 1956 р. в сім’ї військовослужбовця. У 1979 р. закінчив Харківський медичний інститут за спеціальністю «лікувальна справа».
Після закінчення інтернатури з хірургії з 1980 року Сергій Іванович працював в районній лікарні, а з 1980 по 1982 р. проходив військову службу в Афганістані, як лікар-хірург надавав інтернаціональну допомогу населенню на посаді начальника операційно-перев’язувального відділення. 1982–1986 р. – лікар-хірург у Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги. Брав активну участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АС у 1986 році. З 1985 по 1990 р. був на посаді народного депутата у Верховній Раді Української РСР.
З 1986 по 1989 р. С.І. Макєєв навчався в аспірантурі на кафедрі госпітальної хірургії ХМІ та під науковим керівництвом професора В.Т. Зайцева успішно захистив кандидатську дисертацію. Після закінчення аспірантури працював на кафедрі госпітальної хірургії (кафедра хірургії № 1) спочатку на посаді асистента, а з 2006 р. – доцентом кафедри.
| 
|
За час роботи на кафедрі Сергій Іванович проявив себе як грамотний, вимогливий, ініціативний викладач, який виховав і надав міцні знання та практичні навички з хірургії багатьом студентам, лікарям-інтернам, магістрантам та клінічним ординаторам кафедри.
Завжди відповідальний, дисциплінований, доброзичливий, він у будь-який час приходив на допомогу колегам, учням, хворим. Дуже любив свою професію лікаря-хірурга та викладача, постійно удосконалюючи свою професійну й викладацьку кваліфікацію.
Творчо і з задоволенням займався науковою працею та навчально-методичною роботою, є автором 44 друкованих наукових робіт, серед яких ряд методичних вказівок для студентів, навчальний посібник та два підручники з хірургії для студентів.
У серцях і пам’яті колег-викладачів кафедри, студентів і хворих, яких він оперував та лікував, Сергій Іванович Макєєв завжди залишиться як чудова світла людина, висококваліфікований викладач та лікар.
Світлої пам’яті Василя Савчука (13.01.1992–25.05.2014)
25 травня 2014 року пішов з життя студент V курсу ІІ медичного факультету. Ректорат Харківського національного медичного університету, профспілкова організація студентів, аспірантів і клінічних ординаторів, співробітники та студенти ХНМУ сумують через трагічну загибель Василя і висловлюють глибокі співчуття рідним, близьким та друзям померлого. | 
|
Світлої пам’яті Вікторії Кожанової (12.01.1995–17.05.2014) 17 травня 2014 року передчасно пішла з життя студентка ІІ курсу ІІ медичного факультету Вікторія Едуардівна Кожанова. Ректорат Харківського національного медичного університету, профспілкова організація студентів, аспірантів і клінічних ординаторів, співробітники та студенти ХНМУ глибоко сумують з приводу трагічної загибелі Вікторії і висловлюють щирі співчуття рідним, близьким та друзям померлої. | 
|
Світлої пам’яті Володимира Старченка (13.02.1982–21.04.14)
21 квітня 2014 року передчасно пішов з життя студент ІІІ медичного факультету Володимир Володимирович Старченко. Колектив Харківського національного медичного університету глибоко сумує з приводу ранньої смерті Володимира і висловлює щирі співчуття рідним, близьким та друзям померлого. | 
|
Світлої пам'яті Олега Михайловича Короленка
2 квітня 2014 року після важкої хвороби пішов з життя доцент кафедри неврології Олег Михайлович Короленко – педагог, лікар, учений.
Усе його життя було пов'язане з медичним університетом, після закінчення якого Олег Михайлович працював невропатологом у лікарнях м. Іллічевська й м. Харкова. Закінчивши клінічну ординатуру при кафедрі нервових хвороб, був прийнятий до Харківського медичного інституту на посаду наукового співробітника, а згодом асистента кафедри нервових хвороб. Після захисту кандидатської дисертації він став доцентом кафедри неврології ХНМУ. О.М. Короленко досконало володів англійською мовою й відповідав за викладання курсу неврології й рефлексотерапії студентам з англійською мовою навчання. Він підготував весь навчально-методичний матеріал англійською мовою, зокрема включаючи клінічні ситуаційні завдання «Крок 2, 3».
Олег Михайлович брав участь у міжнародних багатоцентрових наукових дослідженнях лікарських препаратів з лікування нервових хвороб. Він був досвідченим клініцистом, лікарем вищої категорії, постійним консультантом у поліклінічних, неврологічному відділеннях ХОКБ. Також О.М. Короленко проводив екстрені консультативні виїзди до важких хворих. | 
|
У розквіті інтелектуальної зрілості, творчих успіхів важке онкологічне захворювання припинило життя доцента Олега Михайловича Короленка. Разом з родиною сумує колектив кафедри нервових хвороб, співробітники й студенти університету.
Світлу пам'ять залишив про себе Олег Михайлович Короленко як доброзичлива людина, чудовий педагог, кваліфікований лікар і фахівець.
Світлої пам’яті Олександра Євгеновича Зубарева
24 квітня 2013 року пішов з життя Олександр Євгенович Зубарев – заступник ректора Харківського національного медичного університету з кадрових питань. Співробітники й близькі втратили неординарну людину, цікаву особистість, гуманіста, наставника, що присвятив себе служінню людям.
Народився О.Є.Зубарев 23 квітня 1947 року. Після закінчення Харківського інституту радіоелектроніки одержав спеціальність «Прикладна математика». Трудова діяльність О.Є.Зубарева розпочалася в 1966 р. на ХТЗ, де він пройшов шлях до заступника секретаря парткому заводу. У 1979 р. він був обраний секретарем Орджонікідзевського райкому партії, потім працював на посаді заступника начальника Управління внутрішніх справ Харківської області, завідувачем відділу Харківського обкому компартії України, начальником державної податкової інспекції Ленінського району м. Харкова, виконавчим директором Харківського обласного відділення Української спілки промисловців і підприємців, радником і заступником начальника Харківської обласної організації роботодавців, начальником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях, економічним радником відділу забезпечення діяльності голови Харківської обласної адміністрації; полковник міліції у відставці. |  |
До медичного університету О.Є. Зубарев прийшов у 2006 році на посаду заступника ректора з кадрових питань, де й працював до останнього дня. Олександр Євгенович у всіх сферах діяльності виявив себе талановитим керівником, енергійним організатором, мудрим наставником. За свою працю відзначений Почесною грамотою МОЗ України. Небагатьом відомий творчий бік життя О.Є. Зубарева. Він займався художньої мемуаристикою, ділився з людьми цікавими фактами своєї біографії, тісно пов'язаної з історією міста Харкова.
Ректорат, профком, співробітники університету глибоко сумують через передчасну смерть Олександра Євгеновича й виражають щирі співчуття його рідним і близьким.
Світлої пам’яті Анатолія Олексійовича Цівковського
25 грудня на 59-му році пішов із життя Анатолій Олексійович Цівковський – кандидат медичних наук, доцент кафедри анатомії людини.
Анатолій Олексійович працював на кафедрі анатомії людини з 1995 року, пройшовши професійний шлях від аспіранта до доцента, зробив значний внесок у справу підготовки та виховання висококваліфікованих фахівців для нашої держави і багатьох зарубіжних країн, у розвиток медичної науки й практики. Багатьом студентам, запам’яталися його практичні заняття й лекції, які привернули до нього прихильників і однодумців. Тривалий час Анатолій Олексійович був секретарем спілки анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів.
У ці жалобні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про Анатолія Олексійовича Цівковського назавжди збережеться в наших серцях. | 
|
З глибоким сумом повідомляємо
Адміністрація Харківського національного медичного університету із сумом повідомляє про трагічну смерть студента VI курсу V медичного факультету Солтанова Нурі (Туркменістан).
Ректорат, співробітники й студенти виражають щире співчуття родині та близьким Солтанова Нурі.
За фактом загибелі ведеться розслідування.
| 
|
Світлої пам’яті Анатолія Яковича Циганенка (25.06.1929 – 29.11.2012 )
29 листопада 2012 року на 84-му році пішов із життя Анатолій Якович Циганенко – відомий вчений-мікробіолог, видатний організатор вищої медичної освіти СРСР та України.
Анатолій Якович був яскравою людиною, неперевершеною особистістю, наставником та вчителем з великої літери, його лекції протягом багатьох років згадують випускники медичного університету різних років.
Великий організаторський талант і прогресивні ідеї щодо подальшого розвитку навчального процесу дозволили Анатолію Яковичу протягом багатьох років плідно працювати на найвищих посадах у медичному університеті. З 1964 по 1986 р. він був проректором з навчальної роботи, а в 1986–2005 рр. – ректором Харківського державного медичного університету, з 2005 р. – почесний ректор ХНМУ.
| 
|
Славний трудовий шлях у організаторській та науково-педагогічній діяльності Анатолія Яковича отримав високе Урядове та громадянське визнання: він був доктором медичних наук, професором, мав почесне звання заслужений працівник вищої школи УРСР, був обраний дійсним членом Української Екологічної Академії наук, академіком Української АН, академіком АН Вищої школи України, академіком Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем, академіком Нью-Йоркської академії наук, академіком Польської Академії Медицини, академіком Всесвітньої Академії Медицини ім. Альберта Швейцера, Почесним академіком Української медичної стоматологічної академії, його заслуги відзначено Великою Золотою командорською медаллю Всесвітньої академії медицини ім. Альберта Швейцера. Він став почесним академіком Української медичної стоматологічної академії, Тернопільського державного медичного університету та Харківського інституту мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова НАМН України.
Анатолія Яковича нагородили Почесною відзнакою Президента України – орденом «За заслуги» І, ІІ та ΙΙΙ ступеня, почесною грамотою Президії Верховної Ради України, орденами «Знак пошани», «За трудові досягнення» ΙV ступеня, «За розвиток науки і освіти», медалями «Ветеран праці», «За доблесну працю», почесною відзнакою УАН «За творчі здобутки» І ступеня, знаком «Відмінник освіти України», золотою медаллю – «10 років незалежності України», визнаний Харків’янином ХХ століття та Харків’янином 2002 року.
«Навчитися лікувати – ще не все. Головне – навчитися любити людину», – цей вислів належить А.Я. Циганенку і особистим прикладом він втілював цю тезу у життя.
Ректорат, співробітники й студенти Харківського національного медичного університету, мікробіологи, вірусологи, імунологи та все медичне товариство України сумують через втрату Анатолія Яковича Циганенка, якого ми назавжди запам’ятаємо як оптимістичну, енергійну та чуйну людину.
Світлої пам’яті Валентини Семенівни Приходько (14.05.1926 – 22.10.2012 рр.)
22 жовтня 2012 року на 87-му році пішла з життя Валентина Семенівна Приходько – відомий радянський та український педіатр, справжня легенда вітчизняної науки.
Валентина Семенівна була яскравою, неперевершеною особистістю, незаперечним авторитетом у галузі медицини, наставником та вчителем з великої літери.
Валентина Семенівна Приходько народилася 14 травня 1926 р. в селищі Буди Харківської області в сім'ї робітників. Її трудова діяльність почалася в роки Великої Вітчизняної війни та все життя була пов’язана з харківським медичним університетом, де вона пройшла шлях від клінічного ординатора до завідувача кафедри. За роки керівництва кафедрою В.С. Приходько стала провідним педіатром, висококваліфікованим педагогом і вихователем, відомим науковим діячем. |

|
Валентина Семенівна була чудовим організатором, вимогливим до себе і оточуючих, якому притаманні зібраність і підтягнутість, працездатність і разом з тим, жіночність. Бувши принциповою, винятково чесною, скромною, порядною і доброю людиною, вона очолювала колектив однодумців, здатних до вирішення важливих державних завдань.
В.С. Приходько була блискучим лектором, талановитим педагогом-клініцистом, що високо професійно формувала клінічне мислення у студентів, аспірантів, молодих лікарів. Її учні очолюють та успішно працюють на різних кафедрах вищих навчальних медичних закладів і науково-дослідних інститутів країни та інших держав.
Славний трудовий шлях у науково-педагогічній та лікувальній діяльності Валентині Семенівни отримав високе громадянське визнання: в 1968 році їй надали звання відмінника охорони здоров'я, в 1971 р. вона була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, в 1991 р. отримала почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України, у 1993 р. її обрано академіком Академії наук вищої школи України.
Співробітники харківського національного медичного університету, все медичне товариство та лікарі-педіатри України сумують через втрату Валентини Семенівни Приходько, що була символом епохи вітчизняної науки.
Коли від нас уходять Вчителі,
Ти, чия зоря сяяла так ярко,
Стаєм немов без моря кораблі
І сонце вже не світить жарко.
Але у зміні поколінь
Їх досвід нас наповнить духом
Для нових видатних творінь.
Нехай земля їм буде пухом.
Світла Вам пам’ять, Валентино Семенівно!
Ви назавжди залишитесь у наших вдячних серцях!
Щирі співчуття рідним та близьким.
Світлої пам’яті Віти Вікторівни Кінаш
9 жовтня 2012 року передчасно на 40-му році пішла з життя інженер відділу охорони праці Кінаш Віта Вікторівна.
Віта була не лише гарним інженером, а й дуже чемною людиною, не байдужою до чужих проблем. Її знали як оптимістичну, цілеспрямовану, працелюбну особистість зі світлою надією на майбутнє. Її несподівана смерть – невимовно болісна втрата для рідних, близьких, друзів та колективу університету.
Глибоко сумуємо та висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Нехай у цей день згадають Віту добрим словом усі, хто її знав. Вічна пам’ять.
| 
|
Світлої пам’яті Попової Ольги Олександрівни
13 квітня 2012 року передчасно на 23-му році пішла з життя студентка IV медичного факультету ІІІ курсу 5 групи Ольга Олександрівна Попова.
Протягом всього періоду навчання дівчина сумлінно займалася, брала активну участь у житті університету та гуртожитку №6.
Ольга була не просто гарною студенткою, а й дуже чемною, не лишалась осторонь чужих проблем і завжди прагнула допомогти людям. Оптимістична, цілеспрямована, працелюбна, зі світлою надією на майбутнє – бути гідним лікарем. Її несподівана смерть – невимовно болісна втрата для рідних, близьких, друзів, колективу університету. | 
|
Глибоко сумуємо та висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Нехай у цей день згадають Ольгу добрим словом усі, хто її знав. Вічна пам’ять.
Світлої пам’яті Леоніда Станіславовича Негіпи
22 березня 2012 року після тривалої хвороби на 62-му році пішов з життя доцент кафедри отоларингології, кандидат мед. наук Негіпа Леонід Станіславович.
Протягом тривалого часу Л.С. Негіпа вів педагогічну, наукову й клінічну діяльність на кафедрі отоларингології ХНМУ.
Леонід Станіславович зробив значний внесок у справу підготовки та виховання висококваліфікованих фахівців для нашої держави і багатьох зарубіжних країн, у розвиток медичної науки й практики. Багатьом студентам, лікарям-інтернам, клінічним ординаторам, аспірантам запам’ятались його семінари, практичні заняття й лекції, які привернули до нього багатьох прихильників і однодумців. | 
|
Леонід Станіславович був не просто прекрасним хірургом отоларингологом, але й дуже добрим лікарем, завжди уважним до хворих. Постійні консультації в клініці, його участь у консиліумах, обходи хворих в отоларингологічній клініці, розгляди важких випадків із лікарями всіх рівнів задавали тон грамотного й високопрофесійного ставлення до хворого.
Л.С. Негіпа отримав заслужений авторитет і велику повагу колег та всіх, хто його знав. Він любив життя, ділився своєю любов’ю з близькими, мав небайдуже серце, добру й щиру вдачу. Тому його несподівана смерть – велика втрата для рідних, близьких, коллективу.
|